\

Нещодавно мене покликали за куму. Подруга Олена народила донечку. Звісно, я не могла відмовити стати хрещеною мамою, то ж великий гріх! 

З Оленою ми познайомилися ще в університеті на 1 курсі, жили разом у кімнаті. Ходили на пари та на дискотеки, готувалися до екзаменів, плакалися одна одній через нерозділене кохання. Щосуботи, коли наші батьки передавали продукти на вокзал з села, то ми обов’язково ділилися. 

Після 4 курсу Олена вийшла заміж за Петра, він з сусіднього села. Тому переїхала до нього на Тернопільщину. А я зосталася у Львові, тут якраз знайшла хорошу роботу. А потім сама одружилася, мій коханий Дімка місцевий. 

Не дивлячись на таку досить велику відстань, ми з Оленою досі підтримуємо теплі відносини. Часто запрошуємо її та Петра у гості, Новий Рік разом святкували. Обов’язково вітає одна одну зі святами та іменинами. 

Тиждень тому Олена народила та попросила мене піти за куму:

– Ну якщо ти не проти…

– Не проти? То таке щастя! Звісно, я тільки за! Ще питаєш такі дурниці! 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я купила стільки подарунків, що ледь помістилися в багажник машини. Навіть взяла для хрещениці золотий хрестик та цепочку. У неділю були хрестини, а потім всі гості та родичі мали поїхати в ресторан. Я ж така на емоціях геть забула про головне – запитати ім’я новонародженої хрещеної доньки. 

І тільки коли священник читав молитву, то я почула це прикре прізвисько. Аж дитину з рук не впустила, чесно. Бо дівчинку назвали Беатрисою! Покотило Беатриса Петрівна, просто цирк якийсь. Ще б назвали Клеопатрою чи Нефертіті. 

– Беатриса означає “блаженна” та “благословенна”.

– Так у нас Богданка те саме означає. Чого ти дитину українським іменем не назвала? Стільки милозвучних – Боженка, Богданка…

– Ага, у нас половина села Богданки, а решта – Іванки. Я хочу, аби моя дитина вже з малечку виділялася серед інших. Тим паче, це ім’я може принести їй гарну долю.

Ні мені, ні чоловікові ця кличка взагалі не сподобалася. Я насилу вичавлювала посмішку, коли ставали фотографуватися. От тримаю я похресницю, дивлюся на це миле личко – та ніяка не Беатриса, а Богданка. Ще й прізвище для неї сміховинне – Покотило. Ну геть не пасує те ім’я, яке Олена вигадала. 

– Ну діти її за таке прізвисько точно буду дражнити у школі. Беатриса! Невже нема іншого імені нормального. А що сусіди будуть про неї говорити?

– Тобі яке діло?

– Велике, бо я ж її хрещена мати! 

Тепер не знаю, яким боком до Олени та хрещениці підходити. Бо Беатрісою мені язик точно не повернеться так сказати. 

От невже в нас нема гарних українських імен? Стефанія, Меланія, Богдана, Божена, Віра чи Надія або ж Любов? Глянула у церковний календар – а то ж навіть іменин на таке ім’я нема. 

Щоразу дивуюся з імен, які батьки вибирають для дітей. От невже вони не розуміють, що таким прізвиськом можуть тільки дитині життя зіпсувати? І долю вирішує сам Бог, а не якесь безглузде ім’я. 

Чесно, тепер навіть трішки жалію, що не відмовилася від пропозиції стати хрещеною мамою. Бо мені соромно друзям чи родичам говорити ім’я хрещеної доньки.