Стану тещею чоловікові

-Лішачи, я не розумію тебе. Ти з глузду з’їхав? Що означає-йду?

-То й значить. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені краще!

-Вона в дочці тобі годиться!

-Нічого подібного! Їй уже двадцять.

Олексій підійшов до неї.

-І взагалі. У Валерії дуже багатий батько. Зрештою, зможу жити так, як давно мріяв!

Кожне його слово боляче хвилювало Таню. Вона розуміла, що рано чи пізно це станеться, бо вони не мали дітей. Але вона й подумати не могла, що все це відбуватиметься у такій принизливій формі.

Вони прожили з Олексієм майже 15 років. Будь-яке було, як у всіх. Але Таня завжди вважала, що у сім’ї має бути повага, без цього просто ніяк.

-Тань, ти хоч би поплакала для пристойності, бо якось я себе незатишно відчуваю.

Жінка гордо підвела голову.

-Чому я маю плакати? Я дуже рада за тебе! Дуже! Нехай хоч хтось із нас прийде до своєї мрії.

Чоловік скривився.

-Що ти весь час згадуєш мені свої пензлики? Це не те, що не робота, а взагалі ніщо!

-Ну так, це хобі. Але якщо б я працювала трохи менше, а ти заробляв би трохи більше, то я теж могла б займатися улюбленою справою.

-Ой, я тебе прошу. Чим тобі ще робити? Дітей мати ти все одно не можеш. Працюй та працюй.

Вона повернулася до Олексія, який намагався застебнути валізу.

-Ліш, а твоя нова … Пасія. Вона ж не працюватиме, як же ви будете жити? Ти теж не любитель.

-А ось це вже не твоя справа! Але, я сьогодні добрий, то розповім. Нам за свої треба жити зовсім недовго. А потім Валерія завагітніє, і батько просто осипле нас грошима! Та й так нам вистачить, ти не переживай!

Олексій зачинив, нарешті, валізу і вийшов із квартири, голосно грюкнувши дверима. Таня скривилася, вона дуже не любила гучних звуків. Знову обернулася до вікна. Майже до під’їзду під’їхала гарна червона машина. Звідти вискочила молода дівчина, кинулась на шию до Олексія. Звісно, ​​всі бабусі у дворі одразу дивилися на цю сцену. Ось гад, не міг піти так, щоб її не ганьбити.

Чомусь зараз Таня відчула полегшення. Останнім часом їхнє життя було суцільним фарсом. Льоша практично перестав ночувати вдома. Вона все розуміла, але сама порвати цей клубок, який називали родиною, ніяк не могла.

Вона взяла телефон.

-Ритка, привіт. Які плани на вечір?

Подруга здивувалася.

-Не зрозуміла, ти що там, виринула зі своєї депресії?

-Ой, та гаразд тобі. Жодної депресії і не було. Так, просто нудьга. Давай сходимо ввечері кудись? Вип’ємо, посидимо, тим більше що є привід.

На секунду в трубці запанувала тиша, потім Рита обережно запитала:

-Тань, Все добре. Скажи, які таблетки ти приймала сьогодні? Може від голови чи від температури? До речі, а температури не маєш у тебе?

-Ріто, ну вистачить!

-Якщо ти серйозно, то я, звичайно, всіма руками за. Набридло дивитися на твою кислу фізіономію! Тільки…

-Що? Ти не можеш?

-Та не в цьому справа. Як же твій Льошенька тебе відпустить? А хто йому їду на диван носитиме, сопельки витирати?

-Рита, о сьомій годині, у Хвилі!

Таня поклала слухавку. Колись вона уб’є свою подругу. І це буде вже скоро. Таня посміхнулася сама собі. Вона убити її хоче з того моменту, як вони познайомилися. Щоправда, це ніяк не впливало на їхню дружбу. Таня схопила сумочку та вискочила за двері. Вже обід, а їй так багато треба встигнути.

Рита нетерпляче поглядала на годинник. Таня ніколи не спізнювалася, а тут уже п’ять хвилин. І тут у ресторан увійшла подруга, а Рита просто відкрила рота. Втім, рота відкрили і всі інші.

Таня завжди носила довге волосся. Заколювала їх у пучок. Тепер у неї було коротке каре, світлих тонів. Таня мало користувалася косметикою. Тільки туш та крем після ванни. Зараз на обличчі був чудовий, просто ідеальний макіяж. Таня любила штани, але прийшла у вільній сукні, яка більше розповідала про тіло господині, ніж обтягуючі джинси.

-Тань, ну ні фіга собі …

Тетяна торжествуюче поставила сумку на стілець та села.

-Подобається?

-Ще б! Ти помолодшала років на десять. Тільки не скажи, що ти вигнала свого Льошеньку!

-Не скажу! Він сам пішов.

Якийсь час подруги дивилися одна на одну, а потім розреготалися.

За півгодини їм принесли шампанське від чоловіка, що сидів неподалік. Він був трохи старший за них, років на п’ять. Рита хитро подивилася на Таню:

-Ну, ось, вже шанувальники.

Таня хмикнула та помахала чоловікові рукою, запрошуючи його за їхній столик. Рита витріщила на неї очі:

-Ти мені сьогодні безперечно подобаєшся!

Вони засиділися допізна. Чоловіка звали Ігор, і він був веселий, розумний, ненав’язливий, і дуже симпатичний. Усадивши в таксі Риту, він запропонував проводити Таню.

-Я готовий йти пішки на інший кінець міста! У мене є машина, але я не сідаю за кермо в такому стані.

-А на інший кінець і не треба! Я живу через два перехрестя звідси.

До Таніного будинку підійшли вже вранці. Десь гуляли, про щось розмовляли.

-Таня, я так і не спитав, бачив, що ви щось відзначали. У тебе бува не день народження? А то я тоді винен тобі подарунок!

-Ні … Хоча, як подивитися. Мене вчора чоловік покинув.

І Таня посміхнулася своєю чарівною посмішкою.

Ігор здивовано подивився на неї.

-Ну, Тетяно … Вмієте ви дивувати.

Через три тижні Таня та Рита сиділи у кафе.

-Тань, як у тебе справи з Ігорем?

Таня посміхнулася.

-Ріт, мені здається, що я ніколи не була такою щасливою. Ти знаєш, я взагалі нічого від нього не приховую. Він якось однією лівою справляється з моїми переживаннями.

-Але, тебе щось глине?

-Ріт, Льоша ніяк не може заспокоїтися. Я не знаю чому, але він надіслав мені запрошення на весілля.

-Ого … Навіщо цікаво?

-Напевно, хоче побачити заплакану, убиту горем колишню дружину. Або новій дружині показати.

-От гад … Тань, а ти візьми Ігоря. Заїдете, просто привітаєш і підете. Головне, ніс йому втреш!

Льоша дивився на Валерію.

-Ти Така гарна …

-Я знаю. Як ти думаєш, тато прийде?

-Ну, як він може не прийти, ти ж його дочка.

-Дочка … Цілий рік ні копійки грошей, все намагається привчити мене працювати. Теж мені батько.

Льоша обійняв її.

-Та Не хвилюйся ти, нікуди він дінеться, дочка ж заміж виходить!

Весілля вони зробили у кредит. І Льоша та Валерія були впевнені, що батько пробачить свою недолугу дочку, і відкриє закритий краник із грошима.

-Ліш?

-Ну, а твоя прийде?

-Уявляєш, так! Дзвонила вчора.

-Не може бути!

-Так! Я думаю, проситиме повернутися.

-Скоріш за все. Ох, люблю я такі сцени!!

Коли Таня пояснила Ігореві, що вона від нього хоче, він здивувався.

-У скільки ти кажеш у нього весілля?

-У дві години. А що, ти зайнятий?

-А Кличуть твого колишнього як?

-Олексій. А що?

-Ох, Таня, буває ж таке. Звісно, ​​я поїду з тобою.

Він їй розповів тільки по дорозі на торжество. Таня не намагалася все поміняти. Вони зовсім не щасливі.

Валерія прошепотіла:

-Тату?

А Олексій зміг видавити із себе:

-Таня?

Він її й не впізнав одразу. Подумати не міг, що його дружина може виглядати так.

Ігор вручив доньці квіти, конверт та сказав.

-Це дуже добре, що ти вийшла заміж і стала самостійною. А то ми з Танечкою збираємося покататися світом.

Він обернувся до Олексія:

-Ви ж розумієте, що вашій майбутній тещі теж треба відпочити? Так що передаю свою дочку у ваші надійні руки.

Вони вийшли із ресторану. Тані хотілося сміятися, але вона не знала, як сприйме її сміх Ігор. А він раптом обернувся до неї.

-Ти ж розумієш, що тобі тепер доведеться вийти за мене?

-Таня Задумалася. Потім серйозно відповіла:

-Ну, якщо треба, значить треба …

Вони обійнявшись крокували до машини. А Ігор телефоном замовляв квитки, кудись, де тепло та море.Тисні «Подобається» і отримуй лише найкращі пости у Facebook ↓