Свекруха вже через день після пологів почала сумніватися, чи дитина дійсно від її сина. Тепер чоловік вимагає тест ДНК.
Рубрика:
Львів, грудень. Це був день Святого Миколая, коли наш син нарешті з’явився на світ. Величезна радість охоплювала мене, коли вперше тримала його на руках. І хоча в той день у місті ще панував зимовий холод, у моєму серці було тепло. Всі навколо святкували, а ми, мали своє маленьке чудо. Перший онук у сім’ї. Щаслива, хоч і втомлена після пологів, лежала в палаті, згадуючи, як чоловік, усміхаючись, уперше взяв малюка на руки.
– Невже це наш? Такий маленький і… ідеальний! – сказав Олексій тоді, не відводячи погляду від сина.
Чоловік сфотографував Миколку і поїхав додому. Знала, що він хотів одразу показати фото матері. Як і всі бабусі, вона напевно була в захваті. Але насправді сталося зовсім інше.
– Мам, дивись, який класний!
.Свекруха нахилилася, уважно розглядаючи знімок. Але замість радості її обличчя виражало лише здивування
– Ой, синку, він зовсім на тебе не схожий. Чи не здається тобі?..
– Мам, ти серйозно? Він же щойно народився. Дитина – це тобі не копіювальний апарат!
Вона зітхнула, але тон залишився наполегливим:
– Подумай. Поки в тих відрядженнях… А Ірина… Молоді дівчата, сам знаєш, можуть піддатися спокусі. Я нічого не стверджую, але краще зробити тест ДНК. Це тебе заспокоїть.
– Мам, ти це серйозно? Дружина мені вірна.
– А звідки знаєш? Хіба це складно?
Віра Петрівна сіла на диван і пильно подивилася на нього.
– Я ж просто хочу, щоб ти був упевнений. Маєш право знати правду.
Слова матері засіли в його голові. Замість радості й упевненості з’явився сумнів.
Коли Олексій повернувся до мене наступного дня, то поведінка була підозрілою. Тримався відсторонено, уникав дивитися мені в очі.
– Що трапилося?
– Мама каже, що дитина на мене не схожа.
Усі емоції змішалися одночасно — шок, біль, образа.
– Ти знущаєшся? Дитині всього день! На кого він має бути схожий? На зморщеного дідуся?
Олексій знервовано засміявся, але швидко замовк.
– Просто… Я часто у відрядженнях. Мама це згадала, і я подумав… Може, варто зробити тест ДНК, щоб бути впевненим?
– Це Віра Петрівна наговорила чи сам до цього додумався?
Він винувато подивився в підлогу:
– Мама просто… засіяла сумніви. Але я люблю тебе, чуєш? Це просто перевірка, формальність.
Вже ледве стримувала сльози:
– Формальність? Тоді зроби тест хоч зараз. Але прихопи із собою заяву на розлучення, бо після цього не бачу сенсу продовжувати стосунки.
Олексій простягнув руку, але я відсторонилася.
– Кохана, ну чому ти так? Не хочу тебе образити. Це просто тест.
– А знаєш, що ти цим тестом зробив? Розтоптав довіру. І що далі? Що скаже твоя мама, ти будеш виконувати?
Ми замовкли. Тиша заполонила палату, лише десь у коридорі чути було шум медсестер.
Вночі, коли Миколка спав у колисці, лежала в темряві і думала, як нам жити далі. Як пробачити людині, яка дозволила матері так втрутитися?
Я знала одне: якщо ми вирішимо залишитися разом, Олексій має поставити чіткі межі. Віра Петрівна більше не буде вирішувати за нас. Інакше я знайду в собі сили піти, навіть якщо це буде найскладнішим вибором у моєму житті.