– Я маю план, знаю, як твоїх батьків виселити! От побачиш – все вийде! – Дружина налакала мене, не чекав я від неї такого

Після весілля ми з дружиною орендували квартиру. Мріяли про власну, навіть гроші збирати почали. Та потім Алла народила і всі заощадження на дитину пішли. Та ми якось трималися. Хоча й дружина не працювала, сиділа вдома із сином. Та рік тому ситуація змінилась. Нам суттєво підняли плату за оренду. Тоді й кохана запропонувала.

 – Переїдьмо до твоїх батьків.

 – Куди? У двокімнатну квартиру?

 – Послухай, вони поживуть з нами й стомляться. Самі схочуть на дачу переїхати, от побачиш. 

 – Та не думаю…

 – Повір мені. 

Тож ми переїхали до батьків. Жили втрьох в одній кімнаті. Та з дружиною щось сталось. Вона почала жахливо поводитись з моєю мамою, наче навмисно її на сварки провокувала, нічого не робила вдома, хамила.

 – Нащо ти так? Мама ж не молода!

 – Щоб вони самі на дачу схотіли переїхати!

Хитрий план вигадала дружина. Та дієвий. Навесні батьки поїхали в село. Алла відразу почала все переробляти. Ремонт на кухні зробила, мамині каструлі викинула.

 – Не повернуться вони, от побачиш. А ти їм розповідай, що під час війни в селі краще буде, опалення пічне, світло можна організувати.

В серпні батьки приїхали. Щойно мама побачила зміни – страшенно розізлилась.

 – Яке ви мали право без дозволу це робити?

 – А хіба не краще? Дуже зручно.

 – Так ми через місяць повернемося, поверніть все, як було.

 – А не краще вам в селі залишитись, а квартиру нам залишити?

 – Дивись, що вигадала. От нахабна. Не дочекаєшся. Шукайте собі житло й переїжджайте!

 – А ми маємо право тут жити. Чоловікові належить частина квартири! – кричала Алла моїй мамі.

Я все думав, що батьки все ж поступляться. І дружина була впевнена в цьому. Та коли минув місяць і вони дізнались, що ми нікуди не переїхали, сталося дещо неймовірне. Одного дня мама прийшла з якимись людьми ромської національності.

 – Це хто? – спитала Алла.

– Це наші квартиранти, сім’я із Запоріжжя, бабуся, мати й троє дітей. Тепер житимуть в нашій кімнаті, адже ми й справді вирішили на дачі залишитись. Ще й така нагода заробити, згодні? Чого кімната пустувати має?

Дружина стояла, як вкопана, не могла повірити, що мати її перехитрила. А мені навіть смішно стало. Через тиждень ми переїхали на квартиру. Алла злиться страшно. А я насправді хотів би налагодити стосунки в сім’ї. Та чи можливо це після такого?