Субота, 6 Червня, 2026
Останні:
Без категорії

– Мамо, я комуналку за тебе не платитиму! Готуйся, будеш в будинку для літніх людей жити! Там і генератор є! – Мама почала плаати, нічого вона не розуміє

От я ніколи не розумів, чому літні люди такі егоїстичні, не хочуть своїм дітям життя полегшити. Моїй мамі 82 роки і я вже стомився її доглядати. Пенсія я неї мала, ні на що не вистачає, а вона хоче, аби з нею возилися. Приїжджали, смачненьке привозили. Зовсім не розуміє, які зараз важкі часи.

Та цього місяця на мене чекав справжній сюрприз. Я приїхав до мами та у поштовій скриньці побачив рахунок за світло. 600 гривень і це влітку. Я мало не впав.

 – Мамо, ти що вмикала?

– Та нічого, бойлер грівся, купалася часто, бо дуже важко в таку спеку.

 – Ти що, треба ж економити. Що ж взимку буде? В тебе опалення на світлі.

 – Та дай боже, щоб світло було.

Приїхав я додому, розповів усе дружині. Вона в мене жінка розумна. 

 – Петре, ми й так забагато на твою маму витрачаємо? Зараз криза в країні. Подивись, краще її в будинок для літніх відправити, а квартиру її здамо і нам легше буде. 

 – Так може заберемо її до себе, а квартиру здавати будемо?

 – Ти що, я з нею не житиму, від старих смердить страшенно, а що як хворіти почне? Я доглядальницею не наймалась.

Все  я порахував, обміркував. І справді, з цією комуналкою і світлом маму дешевше буде в будинку для літніх утримувати. 

Приїхав я до мами та сказав їй все, як є. Старенька почала плакати.

 – Ну, мамо, зрозумій, там ти не сама будеш! Медики поруч цілодобово.

Зі слізьми на очах мама погодилась.  Я вирішив поїхати в той будинок для літніх, домовитись. Те, що я побачив там – мене вразило. Умови жахливі, ремонту нема, усі старенькі сумні ходять. Одного діда я навіть розпитав. І той відразу очі мені відкрив:

 – Краще вбити твою маму, ніж сюди везти. Ніхто тут нас не доглядає. Лежачі взагалі у жахливих умовах. Я б ніколи тут не жив, якби мав би, куди йти!

Повернувся я вражений і вирішив поговорити з дружиною.

 – Не можу я туди маму відправити, це занадто!

 – Ну, тоді їдь і живи з нею! Як головою не думаєш. Їй жити не довго залишилось, а нам якось треба справлятися! Ще й дітям допомагати!

Немає мені спокою, не знаю, як бути. Скажіть, хто правий? Як би ви вчинили?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *