У нас з чоловіком така позиція, що дорослі діти повинні самі давати собі раду. Старша дочка Софія живе у Польщі, а молодший син Андрій – у Львові з дружиною. З невісткою Лідою вони нещодавно трикімнатну квартиру купили.

Ми з Михайлом давно мали мрію – побудувати дачу за містом. Самі жили весь вік у двокімнатній квартирі, але збирали гроші на будинок. Синові з весіллям ми не дуже помагали. Андрій взагалі хотів просто розписатися. Але Ліда скомандувала:

– Все має бути на найвищому рівні!

Замовили дорогий ресторан, запросили гостей. Ми з чоловіком свою частку оплатили, хоч були проти тієї забави. А батьки невістки взяли кредит на 30 тисяч доларів, який вони дотепер не виплатили. За весільні гроші діти надумали в Буковель поїхати, найдорожчий готель взяли. Влаштували собі медовий місяць.

Синові ми давно купили однокімнатну квартиру і після весілля вони з дружиною туди переїхали. Але Ліда почала нити, що тут місця мало, а їм і про дітей час думати. З часом вони продали квартиру, доклали своїх грошей, Андрій взяв у борг у сестри, а ще кредит і купили вони одразу трикімнатну. На покупку якраз вистачило, а от на ремонт і меблі – уже ні. Певний час Ліда і Андрій спали на надувному матраці, а з техніки мали лише найнеобхідніше.

Ми з чоловіком якраз закінчили будову і вже планували переїжджати. Квартиру хотіли виставити на продаж, тому запропонувала Ліді у подарунок наші старі меблі. Вони добротні – роблені майстром на замовлення. Ми б собі взяли, та я хотіла кухню червоного кольору, а ці білі. Тому й запропонувала невістці. Але Ліда і тут вперлася:

– Та ви що? Якби не кредит, батьки допомогли б нам з меблями і купили б усе нове, а ви старі пропонуєте!

Тут я вже розсердилась:

– Хіба можна відмовлятися від такого добра? Та я виставлю їх на продаж, ще й грошей зароблю!

– Собі не берете, а нам пропонуєте!

Невістка на мене дуже образилась. Навіть синові пожалілась. Але я думаю, що вони ще спам’ятаються і приймуть від нас цей подарунок. Шкода мені Андрія, невістка ним так крутить, а він її в усьому потурає. Чи може, все-таки догодити їм з тими меблями, а собі взяти старі? Як вважаєте?