– Як ти могла сестру виставити посеред ночі? – Мама кричала на мене, навіть пояснити не давала.

Та я все ж розповіла їй правду

Мені ніколи легко не жилось. Завжди доводилось всього самотужки досягати. Я багато вчилась і з 10 класу вже працювала. Хотіла власну копійку мати. А от в сестри все інакше було. Змалку вона не була самостійною. Зовсім не навчалась, увесь час десь вешталась. Не раз я її благала подумати про своє майбутнє, та все марно.

Мама увесь час просила мене наглядати за сестрою. Мовляв, вона молодша на чотири роки, їй підтримка потрібна. Та мені це набридло, саме тому й вирішила їхати до столиці, далі від дому і від Насті. 

Я закінчила університет і знайшла роботу. Тоді познайомилась з Юрою, ми вирішили жити разом. Розписуватися не поспішали, та все в нас було добре й так. Заробляли достатньо, щоб орендувати гарну квартиру з ремонтом та мріяли, що з часом купимо свою десь на околиці. 

І ось якось мені подзвонила мама.

 – Настя до тебе їде.

 – Чого? Що сталося?

 – Не виходить в неї тут влаштуватися, не щастить. А тобі он як в Києві добре. Там і вона себе знайде, я впевнена.

 – Мамо, я не можу з нею няньчитися.

 – Вона вже доросла. Влаштується і згодом знайде собі житло.

Врешті вона приїхала. Юра проти не був. Та він просто не розумів, що це за людина. Минуло два тижні, а вона не поспішала роботу шукати. Все казала, що мусить адаптуватися. А тоді почала кудись ходити, казала, що на співбесіди, утім перевірити це було важко. Мама висилала Насті гроші, та я їх зовсім не бачила. Сестра все на себе витрачала, а додому жодного разу й каші не принесла. Але й це було не найгірше.

Згодом вона знайшла якихось друзів і почала гуляти з ними вечорами. Я з острахом чекала сестру щовечора і знала, якщо з нею щось станеться – мама мені не пробачить. Через це я почала сваритися з Настею.

 – Краще їдь додому, ти й тут роботу знайти не можеш!

 – Скоро знайду. Не переймайся! Мені пообіцяли!

Вона стверджувала, що нові друзі їй допомогли. І навіть й справді пішла на роботу. Та протрималась там лише три тижні. Навіть зарплату не отримала.

 – Все, спробувала – не вийшло, їдь до мами!

 – Ти б краще не мене виганяла, а свого Юру. Бо він давно до мене залицяється! Звісно, я відмовляю, але він наполегливий!

Я не повірила в ці звинувачування. Вирішила з коханим поговорити. Утім він заявив, що все навпаки – Настя не раз намагалась його спокусити, коли я була на роботі. А він відмовлявся. Звісно, повірила я йому. А сестру вигнала геть просто посеред ночі. Згодом мені подзвонила розлючена мама:

 – Як ти могла повірити чужому хлопцеві, а не рідній сестрі?

 – А ось так!

Ми посварилися і більше я не хочу спілкуватися з рідними. А що б ви робили на моєму місці?