Поділитися на Facebook

Після весілля ми з чоловіком жили разом із його матір’ю. Свекруха мене не любила і не приховувала цього. Я намагалася не траплятися їй на очі ще раз.

Однак, моїх дочок, своїх онучок, Лілія Дмитрівна просто любила і допомогла мені виростити їх.

У нашій родині склалася дивна традиція: всіх вітали з днем ​​народження та дарували подарунки, тільки я завжди залишалася поза увагою.

Чоловік та свекруха щороку отримували привітання та презенти. Дітям влаштовували свята з гостями та частуваннями.

А ось для мене завжди звучало те саме:

— Навіщо тобі квіти? Чого тобі ще бракує? У тебе все є.

Звісно, ​​мені було прикро.

Згодом я поїхала на заробітки до Німеччини. Усі гроші відправляла додому.

Цього року у вересні мені виповнилося 60, і я вирішила відсвяткувати цю дату як слід. Замовила ресторан, запросила рідних, привела себе до ладу, купила вбрання. Адже за останні два роки я тільки працювала, і тепер уперше за довгий час хотіла влаштувати собі справжнє свято.

Як і завжди, мені ніхто не подарував нічого, окрім сватів, що дали по 1000 гривень. Мабуть, усі думали, що мені, як заробітчанці, нічого не потрібно. Але я не образилася, бо сама собі зробила подарунок — запланувала відпустку за кордоном та купила гарну газонокосарку.

Моє рішення всіх шокувало. Діти чекали, що я віддам гроші сім’ї. Дочки пішли, не попрощавшись, а чоловік тепер не розмовляє зі мною. Але я не шкодую про свій вибір і готуюся до відпустки.

Як думаєте, я вчинила правильно?