Поділитися на Facebook

— Привіт, Іришко. Уяви, ми змогли купити квитки, останні до того ж. Тож будемо у вас 31 на обід. 

— Наша мрія виповниться про зустріч Нового року разом у столиці. 

— Ти пам’ятаєш ще в дитинстві, ми мріяли про це і планували як усе буде.

Оля, моя троюрідна сестра була в нестямі від радості і навіть не намагалася вникнути в те, що я їй говорила. 

— Олю, дитячі мрії — це, звичайно, добре, тільки про такі плани треба домовлятися заздалегідь. Тим більше, на Новий рік. 

— Ми не зможемо вас прийняти, бо йдемо у гості. Тож Новий рік ми святкуватимемо не вдома. А ще ми вже маємо плани і на перше січня. 

— Нічого страшного, що ви в гостях зустрічатимете Новий рік, ми підемо з вами. Не виженуть нас у свято. 

— Олю, тут тобі не село, де в гості можна заявитись просто так. ми збираємося святкувати у ресторані та кількість місць уже заброньована. 

— То не йдіть. Хто дорожчий за тебе, рідня чи друзі та знайомі?

— Олю, ми не відмовлятимемося. Що ти починаєш? Для мене і рідня важлива, і друзі. 

— І зустрічаємо ми із родичами мого чоловіка. Ми вже давно про все домовилися та замовили. А з вами можемо зустрітися іншим часом. 

— А що нам тепер складати квитки?

– Навіщо? Ви можете приїхати, як хотіли, але оселитися в готелі або хостелі, зараз багато варіантів недорогого винайму житла і погуляти містом. 

— Не можемо, ми не маємо таких коштів. Нам ледве вдалося наскрести на квитки. 

— Ми думали, що поживемо у вас і витратимо лише на квитки. 

— А може, ми приїдемо і побудемо у вас, а коли у вас буде вільний час, сходимо разом кудись.

— Ні, як ти собі це уявляєш. Ми підемо в ресторан, а ви залишитеся вдома? Ні.

— Ось яка ти виявляється. Не потрібна тобі рідня. Гордою надто стала. 

І Оля скинула виклик. 

Було якось неприємно на душі після цієї розмови. 

Я почала сумніватися – може дійсно потрібно було їх прийняти, хай би самі відсвяткували та погуляли?