З дитинства дівчатка росли дуже різними. Начебто сестри, але нічого спільного ні в характері, ні у вихованні. Маша завжди була більш жвавою і прудкою, хотіла все й одразу, а Катя була спокійнішою і розважливішою. Нікуди не поспішала. Маленькими кроками рухалася до своєї мети, а якщо щось не виходило, то не сильно й засмучувалася.

Роки минали, але нічого не змінювалося. Батькам все здавалося, що подорослішавши, дочки нарешті потоваришують, але цього так і не сталося.

І ось у житті однієї з них настав момент, про який мріє практично кожна молода дівчина. Її покликав заміж коханий чоловік.

— Ну, що там у тебе? Тонюсеньке яке! Та ще й срібло! Так, яка щедрість! – ехидно говорила сестра, дивлячись на обручку Каті.

– Маш, припини! Зараз Сергій нічого іншого дозволити собі не може, та мені й не треба, я його люблю!

— З милим рай та в курені? — уїдливо спитала сестра.

– Так, саме так!

– Ага, до перших заморозків! І в кого ти така тупа! Начебто й батьки у нас не дурні, та й раніше у роді ідіотів не було. Самородок, що сказати! Твій жебрак, нічого не доб’ється, дарма ти вийшла за нього заміж!

– Припини! Якщо я не можу, як ти, жити без кохання, це не означає, що ти можеш мене ображати.

— Які ми ніжні, подивіться! – Не вгавав Маша.

Ця розмова не стала останньою між сестрами. Старша, Марія, ось уже кілька місяців висміювала молодшу сестру Катерину за те, що обрала собі нареченого без грошей, зв’язків і перспектив. не дозволила. Молоді вирішили просто розписатися, а потім колись зіграти весілля.

Батьки Каті, скріпивши серцем, погодилися на шлюб, хоч і хотіли для доньки більш перспективного чоловіка. Подумавши, вони вирішили, що самі допоможуть, якщо сім’я потребуватиме. Вони бачили, як сильно люблять один одного молоді і не стали сперечатися.

На відміну від молодшої, старша Марія свого шансу в житті не втрачала.

Вона доклала всіх зусиль, щоб через кілька місяців після знайомства закотити пишне пафосне весілля. Молодша сестра на неї не пішла. Її тоді ще нареченого ніхто не запросив, а йти без нього вона не хотіла.

– Я не хочу тебе після такого бачити! Ти мені вже не сестра! Проміняла мене на цього жебрака! – вирувала потім старша.

— Ти ж сама просила, не тягти злидні на твоє весілля. Я виконала твою умову! – спокійно відповіла молодша.

– Так, цього обірванця я на своєму весіллі бачити не хотіла! Якщо пам’ятаєш, у нас мер у гостях був. І голова міста та інші впливові люди. Куди твого робітничку встромити? До них за стіл?

– А чому б і ні! Вони теж не відразу в дамки вийшли, знають ціну праці та грошам!

— Ой, не будь наївною дурницею!.. Вони знають ціну зв’язкам і взаємовигідним стосункам.

Минуло кілька місяців, заміж вийшла молодша. Марія досхочу знущалася і з скромної сукні, і з бідного срібного колечка.

На цьому молодша сестра вирішила спілкування зі старшою згорнути. До того ж чоловікові запропонували роботу з непоганими перспективами на півночі. Поки молоді та не прив’язані до місця, вирішили їхати.

Минуло десять років. Катерина приїхала відвідати батьків. У них наближалася річниця весілля. За минулі роки спілкувалася вона з мамою та татом переважно телефоном.

Двічі батьки приїжджали у гості до молодої сім’ї, коли народилися діти. Про те, як живе старша, Катя не питала. Не хотілося слухати, як у неї все чудово, і як вона з молодшої сестри потішається.

У будинку у батьків довелося Каті та Маші зустрітися та поспілкуватися. І ось тут виявилося, що життя до сестер по-різному поставилося.

Катя, вийшовши заміж за коханням, у всьому чоловіка підтримувала, всі проблеми вирішували разом, разом, без скандалів та склок. Чоловік за такої підтримки рогами та копитами землю рив, щоб сім’я жила в достатку.

Спершу працював старанно, потім свій бізнес відкрив. Поступово зміг підвестися на ноги. Але найголовніше – у сім’ї збереглося кохання, взаємоповага, підтримка. Катя виглядала квітучою, доглянутою та впевненою в собі. Чоловік уже не один десяток разів дарував їй різні прикраси, але та сама, заповітна срібна каблучка, вона не знімала з руки ніколи.

А що Марія? Вийшовши заміж за багатого, але не коханого, вона незабаром відчула на собі всю красу життя в золотій клітці.

Чоловік ночами пропадав на тусовках, ігнорував дружину. А якщо вона починала висувати претензії, то міг і руку підняти. Не витримавши й кількох років, Марія подала на розлучення. Дітей у шлюбі не сталося. Батьки чоловіка вирішили, що не час народжувати таким молодим. У результаті після невдалого переривання Марія більше не могла мати дітей.

Вдруге вона виходила заміж за ще більшим розрахунком, бо боялася нарватися на такого ж молодого безглуздого мажору.

Знайшла собі солідного папика, який готовий був платити їй солідний зміст, але поводився з нею, як із ганчіркою. Як тільки Маша стала втрачати колишню свіжість, чоловік швидко знайшов їй заміну і виставив за двері.

На той час, коли сестри зустрілися, Маша вже кілька місяців жила у батьків. Вона не працювала, вивчитися свого часу не встигла, тому що свого часу робила ставки лише на свою зовнішність, щоб отримати чоловіка багатшим.

-Ба! Хто тут у нас! Наша молодша! Прям розквітла, одяглася. Що, злидні твій заробляти почав?

– Доброго дня, Маш. Не скажу, що рада тебе бачити. Наче десять років минуло, але ти зовсім не змінилася. Всередині вже точно. А от зовні тебе життя добре потріпала! На салони грошей зовсім нема?

— Ну куди нам до вас! Ми ведмедів на півночі не пасемо і нафту не видобуваємо! На що вже заробили, тим і задоволені.

– Батьки заробили!

– Чого?

— Кинь прикидатись! Я вже здогадалася, що ти у батьків на шиї сидиш. Чи не соромно?

– Ти мене не сороми! У мене життя тяжке. Добре тобі, багатою, міркувати. Могла б підтримати, грошей підкинути, а не на сміх піднімати. Те саме мені, сестра називається!

— Багатої? То ти ж сама мене на сміх піднімала. Нареченого мого безперспективним називала, принижувала. На весілля з твоїм багатим чоловіком не покликала. І де тепер той чоловік? Нема його! Проте мій хоч і повільно, але до вершини піднявся. І у сім’ї у нас все добре. До речі, подивися, те саме срібне колечко. Скільки б у мене золотих не було, це ні на що не проміняю. Тобі б теж слід було б по серцю шукати, а не за розміром гаманця!

Певна річ, Маша так і не почула сестру, і висновків не зробила. У душі її просто не залишилося місця для тепла та доброти. Залишалося тільки дивуватися, як в одній сім’ї могли вирости такі дочки, але чого тільки в житті не буває.