Свекр примусив вагітну невістку чистити свинарник. Якось, зайшовши за нею слідом, він зачинив двері

Кинувши у відро ганчірку, Олена сперлася об підвіконня. Запаморочення і нудота не давали працювати. Дівчина присіла на стілець, щоб перепочити. І навіщо вона кинулася мити ці вікна, адже вагітність буквально не давала їй життя? Подивившись через чисте скло на випрані фіранки, Олена посміхнулася. Паша має допомогти їй потім їх повісити, і в будинку стане затишно.

Вони одружилися чотири місяці тому, от і доводиться наводити лад у будинку свекра. У перший день після весілля його дружина, Тамара Петрівна чхвостила свого чоловіка:

— Вставай, город поливати треба, бо все засохне!

Олені стало шкода свекра і вона, прихопивши лійку, почала поливати рослини. Повернувшись до будинку, молодій жінці треба було перемити гору посуду, доки на ліжках солодко хропли чоловіки. Хазяйка поїхала на ринок продавати овочі.

Того ранку Олена всерйоз задумалася про життя. Перемивши каструлі з тарілками, вона сіла. Невже на неї чекає така метушня? Так, ні, просто це через справи, що накопичилися, останнім часом. Все утвориться, і Тамарі Петрівні Олена сподобається, адже невістка так любить її сина. Щоб це довести, дівчина принесла потрібні продукти з льоху та почала готувати обід. Нехай бачить Тамара Петрівна, що вона гарна господиня. Апетитні запахи привабили мужиків. Недовго вони дивилися на наваристий бульйон у каструлі та плаваючі шматки м’яса. Прихопивши ложки, мужики із задоволенням покуштували Ленкиного борщу. Дівчина сподівалася, що догодила сім’ї, і Тамара Петрівна, повернувшись із ринку, неодмінно її похвалить!

Даремно сподівалася тільки на це Олена. Ще з порога, принюхавшись до запахів, свекруха почала лаятись. А, зазирнувши в каструлю, жінка залаялася ще дужче. Олені ніколи не доводилося чути стільки дивних і брутальних слів на свою адресу. Свекруха суворо карала берегти запаси і не марнувати їх праворуч. Дівчині хотілося отримати підтримку від чоловіка зі свекром, проте ті сиділи, сховавши очі. Наче коти, що нашкодили!

Увечері чоловік розповів Лені, що в їхній родині прийнято залишати хороші продукти для продажу. сім’ї. Півночі дівчина не могла заснути, згадуючи слова мами, яка була проти цього весілля. жінці її свати. Але Лена пішла наперекір матері. цьому не зрадів, але пообіцяв дбати. Народжену дитину вирішили потім бабусям віддати. закінчити.

Ось уже 4-й місяць Лені доводилося мучитися під дахом чужого будинку. До кухні Тамара Петрівна не підпускала дівчину. Мовляв, нема чого витрачати продукти. Зварить свекруху мізерну кашу на воді, а овочі на ринку продасть. Гроші потім крадькома перераховує. Олена роботу собі знаходила по хаті, на грядках працювала. Паша останнім часом дорікати її почав:

— Схудла як, уже навіть взятися нема за що!
— А з чого мені форму підтримувати, якщо кручусь наче білка в колесі, ще й не їм нічого?! – Заперечувала Олена.

Тільки ось майбутній малюк теж голод терпів разом із мамочкою. Якось Олена захотіла риби і змоталася в магазин за нею. Удома приготувала смачний рибний пиріг. Вечеря мужики вплітали так, що за вухами тріщало. А ось свекрусі марно було доводити, що їжа приготована за власний кошт. Погнала вона невістку свинарник чистити.

У хліві дівчина ридала. Раптом вона почула кроки свекра. Той зачинив двері за собою і, сунувши вузлик у руки дівчини, промовив:

— Дякую тобі за смачний пиріг, доню. Але тут ти не зможеш жити, з’їсть вона тебе, моя гарна. Біжи звідси, поки не пізно.

Розгорнувши вузлик, Олена побачила свій печений пиріг. Вона плакала і їла, незважаючи на неприємні запахи у сараї.
Вночі дівчина згадувала слова старого. Невже Паша не захистить її тут? Невже він – яблучко, що впало неподалік своєї яблуні?

Вирішила Олена випрати ці фіранки, щоб перевірити чоловіка. Увечері попросила його допомогти повісити їх, а він процідив крізь зуби:
— Сама зняла їх, сама і вішай! Мені ніколи.

Його фраза засмутила дівчину до сліз. Несподівано хтось постукав у двері. Відкривши, Олена побачила листоношу.
— Тримайте посилку! – весело сказала Катя, вручаючи Лені важку коробку.

Відкривши її, молода жінка дістала одяг для майбутнього малюка і ахнула:
— Мамо моя, скільки ж вечорів ти витратила, зв’язати це?

У цей момент у хату зайшла Тамара Петрівна і, кинувши зневажливий погляд на чисті вікна, сказала:
— Прохолоджуєшся? А з грядок ще кабачки не прибрано з огірками. Чим мені завтра торгувати?

Потім вона взяла посилку та висипала вміст на підлогу.
— Які дрібнички родичі надіслали! А ось цим, мабуть, можна завтра й поторгувати! – Взявши в руки невеликі в’язані килимки, вона потягла їх до себе в кімнату.

Сказане свекрухою стало для Олени останньою краплею, і вона вискочила надвір. Вона бігла і бігла, поки не наздогнала листоношу Катю.
– Ти куди? Ходімо до мене, — запропонувала та Лені.

Незабаром вони разом сиділи за столом і пили чай із бубликами.
— Не можна тобі повертатись до цієї жаби. З’їсть вона тебе, — примовляла Катя. – Я тобі дам грошей на квиток, і їдь до матері, бо пізно стане.

Переночувавши у листоноші, Олена наступного дня вирушила до будинку свекрухи зібрати речі. А та лише дорікнула в’їдливо, побачивши, як невістка в чемодан одяг складає:

– Що, нагулялася? Тепер із пузом до мами?

Чоловік сидів недалеко і осудливо проводив поглядом дружину. Він навіть не спробував її зупинити.
Вчасно Олена народила прекрасного малюка. Пізніше вона змогла продовжити навчання заочно в інституті, вийшла заміж і знайшла хорошу роботу. А

Паша так нікуди і не вчинив, замінивши свою матір на ринку. Колишній свекрусі не стало кілька років тому. Після того, як Олена поїхала, Тамара Петрівна потрапила черевом прямо на кілки у свинарнику. На лікуванні вирішила заощадити. Так і вмерла. Покарав її Бог за таке ставлення до добрих людей.