– Сестро, ти робиш помилку, йому потрібна не ти, а відмазка від армії! – намагаюся напоумити Людмилу. Ну як вона не бачить цю аферу? Тут нема ніякого кохання!

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https%3A%2F%2Fposhepky.com%2Fsestro-ty-robysh-pomylku-jomu-potribna-ne-ty-a-vidmazka-vid-armiyi-namagayusya-napoumyty-lyudmylu-nu-yak-vona-ne-bachyt-tsyu-aferu-tut-nema-niyakogo-kohannya%2F%3F?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

З сестрою Людою ми рано осиротіли. Нас виховувала бабуся Марія. Вона колись працювала в школі, тому ми з Людою постійно в книжках сиділи. Жили ми дуже бідно, на всьому економили, одяг купляли на секонді, бо держава мало давала грошей. Тому з 15 років почали шукати підробітки. Продавали морозиво, роздавали рекламні листівки, клеїли оголошення.

Потім Люда вступила в університет і працювала офіціанткою у вечірні зміни. Попри все, добре вчилась і закінчила з червоним дипломом. Сестра вийшла заміж за однокурсника. Віктор – програміст, мав гарну роботу. Коли Люда завагітніла, всі дуже раділи. У неї народилась двійня – прекрасні хлопчики Ігор і Олексій.

Моє життя теж помалу почало облаштовуватися, я стала вчителькою, як бабуся, і згодом на роботі зустріла своє кохання – Володю. А потім почалась війна, Віктора забрали на фронт. Сестра дуже переживала, хоч чоловік працював з комп’ютерами і був у безпеці.

Ми щодня зідзвонювались, я підтримувала Люду. А коли Віктор приїжджав у відпустку, ми збирались разом. Невдовзі сестра дізналась, що знову вагітна. Проводжала на фронт, знаючи, що ненадовго розлучаються. Але виявилось інакше.

Одного разу при переміщенні з одного об’єкту на інший сталося непоправне – Віктор загинув від артилерійського обстрілу. Сестра дуже плакала, я намагалась заспокоїти Люду, бо їй треба триматись заради дитини. А через 3 місяці народився прекрасний хлопчик, його назвали на честь батька.

Після смерті чоловіка, сестра з головою зайнялася вихованням дітей. Старші вже ходили в садок, а з молодшим займалась няня, поки Люда працювала в кафе. Я всіляко заспокоювала себе і вірила, що сестра молода і ще знайде своє кохання.

Відтоді минув рік і от нещодавно Люда познайомилась з одним 25-літнім типом. Матвій прийшов на роботу кур’єром у тому кафе. Я переконувала сестру, що це несерйозно. Але у них такі стосунки – ледь не до РАЦСу доходять! І до дітей цей молодик ставиться добре, він навіть планує всиновити хлопчиків!

– Сестро, ти робиш помилку, йому потрібна не ти, а відмазка від армії!

– Ти хочеш сказати, що на мене з 3 дітьми тепер ніхто і не гляне? А я вірю, що ще існують хороші люди!

Люда дуже образилась, навіть слухати не хоче. Невже не розуміє, що я права. У хлопця нема стабільної роботи, очевидно, що від ТЦК ховається. Як відкрити очі сестрі? Як застерегти її від фатальної помилки?