https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https%3A%2F%2Fposhepky.com%2Fa-navishho-meni-tse-vse-u-mene-kvartyra-robota-v-misti-a-pereyidu-do-nogo-i-budu-zi-svynyamy-v-boloti-kupatys-ta-pid-palyuchym-sontsem-kartoplyu-zbyraty%2F%3F?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Вже вісім років я була розлучена. Діти виросли, живуть окремо. А я у своїй двокімнатній квартирі тепер сама. Але мені подобається жити для самої себе. Я зробила ремонт, купила нові меблі – вдома затишок. Працюю в офісі, зарплатню маю хорошу. Чого мені ще треба?

Заміж вдруге виходити я не хотіла. Зустрічалась з чоловіками, але мені швидко це набридало і я їх кидала. Абикого мені не потрібно, знаємо – проходили. Хочу, щоб поруч зі мною була людина, яка мене любить і підтримує.

У мене є сестра, Мар’яна. Вона живе за містом, у дачному районі. Інколи навідується до мене в гості.

В один із таких візитів сестра заявила:

– Знайшла для тебе нареченого. Та ти не думай, він з хорошими статками!

– Мар’янко, не дурій! Які наречені? Не потрібно мені стосунків!

– Та ти лиш послухай. Вдівець, 59 років, статний, працьовитий, забезпечений і дім величезний має. Сина має одного, але той за кордоном живе – сюди повертатися не буде. Жінки його з руками і ногами відірвали б! А ти он носом крутити починаєш!

– Навіщо мені його господарство і маєтки? Я й своє маю – чужого мені не треба! – заперечила сестрі.

– Ну ти приглянься. Я його цих вихідних на вечерю запросила. Ти теж прийди. А тоді і поговоримо. Раптом сподобається?

Загалом ще декілька хвилин вмовлянь і я здалась. Гаразд, подивимось, що ж це за чоловік такий золотий?

Зустріч минула добре. Чоловік і дійсно був хорошим – солідний такий, охайний. Бізнес свій має. Переїхав з міста, коли його звільнили. Так і залишився тут. Показав мені своє господарство – дім двоповерховий, сад, город з парниками, курей зі свинями тримає – розвиває агропромисловість. М’ясо, яйця, овочі, фрукти – продає і має прибуток. Покупці є завжди. Хочуть екологічно чисті продукти – от і приїжджають до нього.

Ми почали зустрічатись. Галантний чоловік – подарунки дарував, увагу приділяв, ресторани водив. Почав говорити, щоб я до нього переїхала. Жінки вдома треба, господині. Важко йому самому. Незабаром весна: картоплю садити потрібно, овочі. За домашніми тваринами дивитись, годувати вчасно.

Квартиру, каже, здавай в оренду. Будемо мати додатковий дохід. 

Я послухала це і подумала: “А навіщо мені це все? У мене квартира, робота в місті, машину ще років п’ять тому собі купила. А переїду до нього і буду зі свинями в болоті купатись та під палючим сонцем картоплю збирати?

До того ж скаже ще обід приготувати і прибрати в хаті. Так, можливо, це дійсно вигідний бізнес. Але нащо мені гроші, як я і так маю непоганий дохід. Та і як зовсім скрутно буде діти мені допоможуть.

На старості років гнути спину у мене не виникало жодного бажання. Краще в магазині куплю!

Можливо, хтось би радів мати такого працьовитого чоловіка, а мені він і задарма не потрібен! Він же дружину теж з вигодою для себе шукає. Робітниками платити потрібно, а жінку безплатно припахає, як коня. 

Але я жінка не промах! Зі мною такі схеми прокрутити не вийде!

Як ви гадаєте, чоловік дійсно шукав собі рабиню чи жінка перебільшувала? Чи змогли б ви переїхати із квартири у місті в село?