Рубрика: 

Місяць тому в нашій родині трапилася скандальна ситуація. Я б сказала – сенсація на весь район, пишіть у кожній газеті та знімайте випуск на телебачення. Мама дуже сильно посварилася з невісткою Катериною. Хоча та сама винна, що така недалека жінка. 

Отож, у десь на початку вересня мама поїхала на дачу за містом. Там має невеличкий будиночок та пару грядок з овочами. Ми з чоловіком та дітьми влітку постійно туди-сюди їздили, аби на дачі відпочити, щось мамі допомогти на городі та біля хати. Бо вона сама вже у літах, інколи важко поратися. 

І тоді мама приїхала не тільки з гостинцями – мала у сумці 2 кошенят. 

– Уявляєш, хтось мені під паркан підкинув. Чую, як щось так скавулить, дивлюся – а в коробці ці бідолахи сидять. Я швидко до сусідки побігла, аби молока трохи дала, – ледь не плаче мама, бо голос так тремтів. 

У мами дуже добре серце, особливо полюбляє тварин. І я розуміла, чого вона взяла кошенят. Відколи тата не стало, то мама сама не своя, ходить, наче у тумані, сумна, похмура. А тут побачила тих кошенят і все, наче заново ожила. 

Ми з мамою відвезли малюків у клініку ветеринарну, купили всі необхідні каплі від паразитів, корм, іграшки. На щастя, нічого критичного не виявили. Мама так раділа, наче то якісь онуки на світ появилися, а не звичайні котики. 

І от через декілька днів у гості приїхав мій брат Роман з жінкою Катериною та сином Сашком. Хлопчику 8 рочків, такий чемний, гарно грався з тваринками. Бо, знаєте, як то буває, коли малі діти і за хвоста тягають. і за вуса чи вуха. А Саша обережно гладив, кидав м’ячика. 

– Дивися, як він з ними обережно. Отак грається.

– Та він давно у мене як не песика, то котика, то хом’яка просить. Вже до сліз та істерик доходить діло. Навіть обіцяв гарно вчитися. 

– Так забирайте одного, то ж братик та сестричка. Я їх від глистів та бліх прогнала, ветеринар казав. що все добре. Але у Сашка нема ніякої алергії?

– Та ви подивіться, як дитина чемно з ними грається. Все нормально.

Того ж вечора Сашко забрав котика додому. Так радів, так тішився, що аж підстрибував. Ми з мамою дали іграшки, корм, навіть лежанку та підстилку для лоточка. 

Але не минуло й тижня, як до нас з претензіями зателефонував Роман:

– Ви чого набрехали, що з твариною все нормально? У Саші алергія почалася, він постійно пчихає. Я скоро того кота через балкон на вулицю викину!

– Синку, що ти таке кажеш?! Сам бачив, яка тваринка чемна. 

– Мамо, що ти за тварюку нам віддала? Всі меблі обдерло, вазонки поперекидало. Мені тепер треба брати на роботі вихідний, аби дитину до лікаря возити, щоб ця алергія пройшла. То ти збрехала, що тварина здорова! Якийсь мішок з блохами та болячками, а не кіт. 

Я не стрималася, взяла машину та й поїхала до брата, аби забрати кошеня. Бо дійсно переживала, аби бідолаха не опинився ледь на смітниках знову. Катька, як побачила мене на порозі, то так шипіти почала, наче зміюка: “Ти винна”, “Через вас дитина хвора”, “Забирайся геть з тим котом!”

– Я так і знала, що то якась зараз ходяча, а не кіт! 

– Ми тобі говорили, що водили тваринок до ветеринара. А ти сама перевіряла дитину, чи нема в неї ніякої алергії, перші ніж нас звинувачувати!? 

– То ти натякаєш, що я погана мати? Що не можу за дитиною прослідкувати?

– Так! Бо кіт здоровий, а тобі не вистачило розуму дитину до педіатра відвести та аналізи здати на алергію. І тварина тут не винна!

Отак ми посварилися та майже місяць не говоримо. Роман та Катерина вже таке вигадали – мовляв, мама спеціально хвору тваринку віддала. аби онука заразити. Ну сміх, інакше не скажу, дурдом “Веселка”

Кошеня я собі забрала, аби дітям веселіше вдома було. Лиш мама ходить сумна, наче у воду опущена: 

– Мамо, ну це не твоя провина. У Каті що, розуму нема, аби здати з дитиною аналізи?

– Та я ж хотіла як краще…

– Мамо, ти ні в чому не винна. А Роман дурень повний, що повірив Катьці. От побачиш, скоро прийде до тебе миритися. 

Шкода маму. Бо в неї ж таке добре серце, всім допоможе, з себе останню сорочку готова зняти заради рідних. А брат та невістка її за ворога вважають…

Daryna