– 70 гривень за банку! Безсоромна! Мене б чоловік вигнав за таке! – Коли я дізналась, як моя невістка закрутки робить, не повірила. А

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https%3A%2F%2Fposhepky.com%2F70-gryven-za-banku-bezsoromna-mene-b-cholovik-vygnav-za-take-koly-ya-diznalas-yak-moya-nevistka-zakrutky-robyt-ne-poviryla-a-potim-na-vlasni-ochi-vse-pobachyla%2F%3F?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Мій син Тарас страшенно хотів собі гарну дружину. Я йому багато разів пояснювала, що це зовсім не головне. Та хто ж маму слухає. Кілька дівчат він приводив – все ляльки. Дуже дивувався, що не складається. Не розумів, що їх лиш гроші цікавлять. 

І ось тоді з’явилась Аліса. Висока, худорлява, постійно всміхнена. Сиділа й мовчала увесь вечір. Я намагалась Тарасові натякнути, що він може й кращу собі знайти. Та він тоді вже все вирішив і всього за тиждень пропозицію зробив. Мене лише перед фактом поставив. 

Відгуляли ми весілля. Аліса якраз на останньому курсі інституту навчалась. Я все думала, що отримає диплом і роботу знайде. Не лише ж моєму синові працювати. Але після випускного дівчина заявила, що хоче взяти перерву й відпочити. Наївна, я вирішила, що це місяць-два, але де там. Вона й через рік не поспішала щось шукати.

 – Тарасе, послухай, а ти що самий утримувати всю сім’ю будеш?

 – Ну, а сенс їй працювати? Зараз наробить, декрет, дома завжди робота якась знайдеться.

 – Але ж вона нічого дома не робить!

 – Ну, чого, десь там щось…

Але я на власні очі бачила, що Аліса лишень за собою дивиться, а в квартирі безлад. Харчуються вони майже завжди в ресторанах. Навіть після народження дитини майже нічого не  змінилось. І ось цьогоріч ще влітку я вирішила троки невістці допомогти.

 – Приходь до мене, разом консервації наробимо. Поділимо, будете й ви мати і я.

 – О, ні, я все сама роблю.

 – А ти хіба вмієш?

 – Знайшла гарний сайт з рецептами. Потім і вас пригощу.

Я на правду здивувалась. Але, думай, нехай, це чудово. Якось я потім про все це забула. Коли днями приходить до мене сусідка й каже:

– Коли твоя за закрутками приїде?

 – Якими закрутками?

 – Аліса замовила в мене 30 банок: огірки, помідори, перці, кабачки, ікру і там асорті всіляке.

Я мало не впала. Оце новина. Річ у тім, що моя сусідка так заробляє, робить консервацію на замовлення. Гарно в неї виходить, але й бере не дешево. Одна літрова банка помідорів в неї 70 гривень, огірки – 50, кабачки – 40. Доволі дорого виходить. Я не витримала й подзвонила синові.

 – Ти ж знаєш, що твоя Аліса нічого не консервує.

 – Як? Вона вже повно банок закрутила.

 – І де вони?

 – В підвал занесла.

 – Ти їх бачив? 

 – Та ні, потім скуштую. Вона казала, що там якийсь дуже цікавий рецепт.

 – Еге ж, моєї сусідки Каті рецепт. І банки ваші у неї, можеш Алісі подзвонити й сказати, щоб забрала, бо все готове.

Син зніяковів. А невістка згодом мені подзвонила. 

 – От мусили ви Тарасові все розповісти? Не могли змовчати?

 – Сама винна! Не треба було брехати! 70 гривень за банку! Безсоромна! Мене б чоловік вигнав за таке! Ти Тараса розорити хочеш?

 – Ну, потім щоб ви не скаржились, що ми до вас не заходимо і що стосунки не складаються!

Вона кинула трубку. І відтоді зі мною ані син, ані Аліса не спілкуються. Я вже шкодую, що так вчинила. Але хіба ж це нормально? Що б ви робили на моєму місці?