Я проти того, щоб моя майбутня дитина спілкувалась з батьками чоловіка. Такі бабуся і дідусь їй не потрібні.

Коли я виходила заміж за Вадима, знала, що він не з бідної сім’ї. Його батьки заможні люди – мають декілька невеличких магазинчиків у місті. Будинок такий величезний, що там би помістилося людей 10 мінімум. І з дорогою технікою, дизайнерським ремонтом. Меблі Антоніна Іванівна везла з Польщі, посудомийку та інше кухонне приладдя взагалі замовляла з Німеччини. Окрім того, є великий двір, де зробили зону для мангалу, басейн надувний ставлять щоліта та квітник. 

Після весілля ми з чоловіком жили на орендованій квартирі. Не хотіли жити з його чи моїми батьками. Поступово почали збирати на свою квартиру. На всьому економили і відмовляли собі, щоб швидше досягти омріяної мети. Могли б взяти кредит, але банки нам відмовляли. Моя мама зараз підіймає на ноги молоду сестру та ще й доглядає за лежачою бабусею. А свекри взагалі ні разу не запропонували допомогу! 

Зате дуже звикли жити на широку ногу. Вони щороку їздять відпочивати Україною, кілька разів у санаторії. Ми ж такої змоги не маємо.

– Давай візьмемо кредит чи іпотеку – просила я Вадима.

– Ми вже назбирали половину суми. Почекай ще кілька років і все у нас буде. Мої батьки ніколи у борги не влазили, та й нам не варто – відповів чоловік.

Я сперечатись не стала. Жили і далі відкладали гроші.

– Коли вже нас онуками потішите? – запитала якось Антоніна Іванівна.

– Спершу треба житло мати, а тоді про дітей думати, щоб не скитатись по чужих кутках – кажу.

Я думала, що свекруха зрозуміла мій натяк, але Антоніна Іванівна удала, ніби й не почула нічого.

Згодом я таки завагітніла. Цього у наших планах не було, але про аборт мова не йшла. Тож почали готуватись до появи малюка. Думала, що хоч тепер свекри допоможуть з покупкою квартири. Ми вже прямо звернулись до них з цим проханням.

– Звідки у нас такі гроші? Ми ж не мільйонери – округлила очі свекруха.

Свекри грошей нам так і не позичили. А згодом я дізналась, що вони купили нову машину з салону. Ми й досі живемо на орендованій квартирі. Мені скоро народжувати. Вадим вже сам пропонував взяти іпотеку, а я нічого не хочу. Мріяла, що нашу дитину привеземо у своє гніздечко, а тепер доведеться влазити в борги.

– Я не дам твоїй мамі спілкуватись з нашою дитиною!

– Ти що таке говориш? 

– Їм машина дорожче за добробут їх онука і єдиного сина.

Зі свекрами ми зараз не дуже спілкуємось. Я й досі ображена. Вони ж поїхали в черговий санаторій на новій машині. Нехай котяться під три чорти, раз їм якийсь драндулет важливіший за родину! 

От скажіть, хіба я не права? Невже свекри не могли допомогти єдиному сину?