Я вже думала, що це злодії до нас на дачу залізли. А коли побачила, хто це – не повірила своїм очам

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https%3A%2F%2Fposhepky.com%2Fya-vzhe-dumala-shho-tse-zlodiyi-do-nas-na-dachu-zalizly-a-koly-pobachyla-hto-tse-ne-poviryla-svoyim-ocham%2F%3F?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36
Ми з чоловіком десять років збирали гроші на дачу. Мріяли про невеличкий будиночок на природі. Адже жити в місті так важко і дітям краще на природі. І ось нарешті це здійснилось. Ми придбали стареньку хатинку. Пам’ятаю моя сестра приїхала на неї подивитись і зареготала.
– Нащо ви витратили гроші на цей сарай?
– Ми так вирішили. Хіба тут не гарно?
– Може для корів було б і гарно.
Образила мене тоді Надя страшенно. Вона завжди зверхньою була. Вийшла заміж за багатія і страшенно змінилася. Ми стали рідко бачитись, а коли й зустрічались у батьків, вона з мене кепкувала. Врешті я вирішила просто не спілкуватися без серйозної потреби.

Тож попри всі насмішки, ми з чоловіком не сумнівались у своєму рішенні. Самотужки почали на дачі ремонт. І за три роки перетворили те місце на казковий куточок. Запрошували туди друзів і батьків, та не сестру. Якось не хотілося її там бачити. А днями мама прийшла до мене в гості:
– Доню, дай мені дублікат ключів від дачі. Буду серед тижня їздити, хотіла пару грядочок зробити. Якщо ти не проти?
– Звісно, ні!
Я зі спокійною душею дала ключі. Минуло кілька тижнів і ми поїхали на дачу. Я увійшла і відразу збагнула. що в будинку хтось був. Всюди безлад. Відразу ж мамі подзвонила:
– Що сталося? Ти когось приводила в будинок?
– Ой, вибач, я дуже поспішала і не прибрала.
– Ну, нічого, просто попереджай наступного разу.
Та минув місяць і ситуація повторилась. Цього разу ще гірше. Увійшовши в будинок я подумала, що в ньому були злодії. Все розкидане, на підлозі недопалки, пляшки в смітті. Я не витримала, купила китайську камеру і встановила в кімнаті. Якось на вечір, коли всі вже заснули, вирішила подивитись запис.
Ви не повірите, в моєму будинку розважалася Надя з цілою компанією. Ще й обіймалась з якимось хлопцем, не своїм чоловіком. Відразу ж зателефонувала мамі.
– Мамо, чого ти мене обманула? Як могла Наді ключі дати?
– Ой, вона так просила. Спочатку просто подивитись хотіла, ти ж її не запрошувала, а тоді певно копію зробила десь. Але це ж твоя сестра.
Від злості я вимкнула виклик, аби зайвого не наговорити. А тоді самотужки до сестри поїхала. Побачивши мене, вона вкрай здивувалась:
– Поверни ключі негайно від мого сараю?
– Ти чого?
– Вже, і щоб твоєї ноги там не було.
– Я ж твоя сестра, чи тобі шкода?
Тут вийшов її чоловік. Він гадки не мав про що йдеться.
– Чого ти прийшла в наш дім і кричиш? Я зараз поліцію викличу!
– Ти краще спитай у своєї дружиною, чим вона на моїй дачі займалась, доки ти працював!
Я пішла, а вони почали сваритись. Згодом Надя подзвонила вся в сльозах.
– Як ти могла? Він мене вигнав! Ти мені життя зруйнувала.
Мама теж на мене образилась. Я частково шкодую, що так вчинила. Хоча дуже кортіло нарешті помститися. А як би на моєму місці зробили ви?