Така в мене біда, навіть не знаю, як далі бути. Дуже потребую поради, або хоча б якоїсь думки. Нещодавно в мене був ювілей, 60 років. Доволі довго я готувалась до свята. Вирішила накрити гарний стіл дома і запросити найрідніших. Та тут і виникла проблема. 

Річ у тім, що мій син Руслан розлучений. Його перша дружина Аліна – прекрасна жінка, вони прожили в шлюбі 14 років і все наче було чудово. Двійко дітей, гарна квартира, море щороку. А тоді якось невістка прийшла до мене і заявила:

 – Він сказав, що я маю піти, звільнити квартиру, разом з дітьми. Що мені робити? 

 – Чого? Як це?

 – В нього інша. Він так змінився, дуже жорстокий став, певно його так коханка налаштувала. Але це ж його діти?

Я намагалась поговорити з сином, та він не слухав. Наче причарований був. Хотіла покликати Аліну до нас, та Руслан сказав, що не пробачить, як я це зроблю. Тож нещасна поїхала в село до своєї бабусі. Онуків відтоді я майже не бачила. Тому й дуже хотіла запросити колишню невістку з дітьми. Але й нинішню мусила. Хоча друга дружина Руслана мені страшенно не подобалась, дуже хитра і нахабна дівка. Та в них вже й дитина була.

Саме тому я вирішила покликати усіх і хай буде, як буде. І ось настав цей день. Аліна з онуками приїхала значно раніше. Я так раділа нашій зустрічі, а вона розповіла, як їм важко, що Руслан не платить аліменти і взагалі жодним чином не допомагає. Мені так соромно стало, що я забрала їх до себе.

Згодом ми почали накривати на стіл. Колишня невістка мені допомагала.  І саме в цей момент прийшов Руслан з дружиною. Він подивився і вираз його обличчя змінився. Нічого не сказавши, навіть не привітавши мене, він розвернувся і пішов. Ви навіть не уявляєте, як мені було неприємно. Коли всі розійшлися я довго плакала. Аліна ж залишилась на ніч. І я нарешті наважилась. Запросила її в нас залишитися. Місця не багато, та хоча б умови нормальні й школа поруч.

Аліна погодилась. Минуло кілька днів і вони переїхали. А тоді мені подзвонив син.

 – Як ти могла так вчинити? Я ж твій рідний син, а вона стороння людина!

 – Вона мати твоїх дітей і я шкодую, що не забрала її раніше! А тобі має соромно бути. 

Тепер Руслан зі мною зовсім не спілкується. Мені дуже прикро. Адже я б хотіла бачити й того онука. Але що вдієш? Мені прикро, що все так. Як мені бути?