На Святий Вечір я посварилася з мамою та навіть пішла геть з її квартири. А все через новоспечену невістку Аню.

Можете думати та писати, що я погана донька. Але коли моя мама посварилася зі своєю невісткою, то я її не підтримала. Ось так! 

Отож, мій молодший брат Микола одружився 3 роки тому. Я одразу знайшла спільну мову з Анею, вона мені здалася досить приємною та милою. Характер у неї дуже класний, молодята часто приходили до нас у гості. Ми могли з Анею попліткувати за келихом вина про все на світ, поки чоловіки дивилися футбол. Навіть якщо я або мій Петро не могли посидіти з дітками через роботу, то Аня спокійно забирала племінників до себе. Наші дітки просто супер ладнають, доньки обожнюють свою двоюрідну сестричку Ангелінку. 

Але от мама чомусь категорично не сприймала Аню. Хоча до того вона спокійно ставилася до попередніх дівчат Миколи. Ще під час знайомства таким вовчим поглядом дивилася, ніби от-от дірку пропалить. Тоді Аня принесла тортик, але мама показово не взяла шматочка попробувати. 

Як би мама не старалася відмовити брата від Ані, її ніхто не слухав. Вже навіть я намагалася знайти причину чому мама так не сприймає Аню.

– Не подобається мені і все. Я мама і краще знаю, яка жінка Миколі пасує, – бурмотіла під носа мама. 

Я сподівалася що народження їх донечки Ангеліни трохи змінить ситуацію, мама зменшить свій список претензій до Ані. Ага, дарма так думала! Мами агресія просто помножилася на 100. Щоразу, як вона поверталася додому від Миколи, то я чула постійні нарікання на Аню:

– Та вона господиня ніяка. І мати паскудна. Боже, та син з Ангеліною пропадуть просто! 

Я вже намагалася не слухати її безпричинні докори, просто угукала у слухавку. 

І от на ці новорічні свята моя мама пустилася берегів конкретно. На Миколая ми пішли у гості до Миколи, аби привітати з іменинами. Я знала, що брат нещодавно зробив ремонт у вітальні, хотіла глянути на кімнату. І мама прийшла з нами. Звісно, з порожніми руками. А я спекла вдома Спартак та зробила крабовий салат.

– Ось, такий диван. Сідайте, дуже зручний. Колір вибирали до килима та стін, щоб гармоніювали і було приємно глянути, – показує Аня. 

Диван дійсно був дуже м’яким, приємним на дотик, з невеличкими подушечками. Тільки мама скривилася:

– І за це дрантя ви дали 20 тисяч гривень? Та в мене на дачі є такий добротний диван! Аню, хіба так можна грішми чоловіка розкидатися? Ти в декреті, не працюєш, а мій Миколка всі твої захцянки повинен виконувати? 

Але мама забула додати одну деталь – це старий, облізлий диван, у якому вже всі пружини пролежали. І він дико незручний, тому його відвезли на дачу. 

Я помітила, як Ані стало не приємно та вона вийшла на кухню плакати. Намагалася її заспокоїти, підтримувала, розраджувала. Але через вибрики мами у всіх гостей зник апетит. Тому ми не довго просиділи.

І от на Святий Вечір за традицією ми мали збиратися у мами на гостину. Я прийшла на декілька годин швидше, аби допомогти зробити кутю, вареники, пампухи. Тут до мами телефонує Микола. Вона спеціально відійшла в іншу кімнату, щось довго кричала у слухавку та розмахувала руками. Мені здалося, що від її криків от-от люстра впаде.

– Ні, ну ти уявляєш, що мені Микола сказав?

– Що?

– Вони не прийдуть, бо Аня не хоче. Пані яка знайшлася, бачите, образилася на мене і не хоче йти. Нічого, на один писок менше буде.

– Мамо, взагалі, ти тоді не правильно себе повела.

– Хто? Я? – мама аж на ледь кутю не перевернула. 

– Так. Навіщо ти з Анею так поводишся?

– Та вона мені ніхто. Чужа людина, я її за родичку не вважаю. І треба вміти слухати поради від старших людей.

Я мовчки зняла фартух, вділа куртку та пішла геть. Більше не було ні сили, ні терпіння слухати мамині докори та через це нервуватися. Тоді ж зателефонувала Аня та запросила мене з чоловіком та дітками у гості. І ми пішли. А мама 6 та 7 січня була сама вдома. 

Чесно не розумію, яка муха вкусила маму і чому в неї така неприязнь до Ані? Я в першу чергу шаную вибір брата, що він взяв собі за дружину таку гарну дівчину. Аня дуже чудова господиня, привітна родичка. Я ще жодного разу не чула від неї кривого слова про маму. Так, вона багато наслухалася поганого, але ніколи у відповідь не хамила. 

До мами взагалі не доходить, що таким паскудним ставленням вона в першу чергу руйнує стосунки з Миколою. Я вже і сама не дуже хочу з нею спілкуватися. Менше буду нервуватися.