https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https%3A%2F%2Fposhepky.com%2Fhto-sestri-dopomozhe-yak-ne-ty-mama-vymagaye-aby-ya-usim-z-katreyu-dilylas-ta-yiyi-ostannye-prohannya-vzhe-ni-v-yak-vorota-ne-lize%2F%3F?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Як я стомилася від того, що все життя мушу тягнути свою молодшу сестру Катя. Так вже з дитинства склалося, що я мала постійно їй віддавати все найкраще і пробачати будь-які вибрики. “Вона ж маленька, зрозумій!” – казав тато.

Та молодша Катя була лише на чотири роки. Через неї я не мала ніякого життя. Не могла піти на побачення чи в клуб, бо сестра ображається. Вдома вона нічого не хотіла робити, все мені доводилось. А на городі байдики била, доки я картоплю копала. Батьки цього наче й не бачили. Увесь час виправдовували Катю.

Так життя склалося, що я вийшла заміж рано, та шлюб мій не склався. Тож довелося повернутися до батьків. Тоді я знову зустрілась з несправедливістю. Катя ходила на побачення, розважалась, а я з мамою готувала, прибирала.

 – Мамо, сестра вже доросла. Цілком може працювати вдома.

 – Та облиш її, їй треба нормального кавалера знайти. От бачиш, в тебе життя не склалося.

Досить швидко мені все це набридло, вирішила поїхати до Італії на кілька років, заробити на власне житло. Все вдалося, я повернулася і відразу знайшла гарну, охайну двокімнатну квартиру. Ще й вирішила там ремонт зробити. Та поки майстри працювали довелося знову у батьків пожити.

Щойно я приїхала, мама знайшла для мене роботу. Цілісінький день я працювала на городі. А сестра десь вешталася.

 – Мамо, а де Катя?

 – З Миколою. Вона за нього заміж збирається. Ти маєш радіти за сестру! Але в мене до тебе пропозиція. В тебе сім’ї ще немає. Пусти поки Катю з чоловіком у свою квартиру. Ти ж можеш знову в Італію поїхати, ще на одну заробити. Або ж живи з нами, однаково ж сама.

В мене аж лопата з рук випала, коли я це почула. Промовчати я не могла:

 – Усе життя я це терплю мовчи. Та це вже занадто. Нехай Катя їде і собі на квартиру заробляє.

Після цього мама вигнала мене, сказала, що не очікувала від мене такого. Мовляв, я зовсім рідних не люблю. Мені довелося жити у квартирі, в якій якраз ремонт робили. Але це нічого, головне, що це була моя квартира. Вважаю, нікому і нічого не винна. Прикро, що тепер з мене ворога зробили, ніхто з рідних спілкуватися не хоче. Але нічого.

Як гадаєте, я мала пустити Катю у свою квартиру чи ні?