https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https%3A%2F%2Fposhepky.com%2Fnu-shho-nagulyavsya-tilky-ne-breshy-z-roboty-tak-pizno-ne-povertayutsya-narikannya-teshhi-led-ne-dovely-nas-do-rozluchennya-bilshe-ne-v-syli-tsyu-nahabnu-susidku%2F%3F?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

З тещею ми живемо в одному під’їзді і через те – як кішка з собакою. Вона – колишня заробітчанка, сама купила нам цю квартиру. Я не хотів приймати від неї такий подарунок. Бо здатний сам подбати про наше житло. Я працюю архітектором, маю пристойну зарплату. Але прийняти такий подарунок мене вмовила дружина Наталя і я досі гірко про це шкодую.

 Коли ми тільки поселялись, я не знав, що теща житиме поруч. Потім Валентина Семенівна тільки виправдовувалась:

– А що мені в тому селі робити? Я хочу біля вас, все бачити, що ви робите!

От тут я і вловив шпильку – Валентина Семенівна хоче за кожним моїм кроком стежити. Так вже склалось, що я добре розуміюсь в дизайні, тому з самого початку зайнявся інтер’єром нашої квартири. Хотів зробити все по-сучасному. У мене знайомий – майстер з нанесення декоративних штукатурок. Я проконсультувався з ним і вирішив, що в коридорі і спальні у деяких місцях буде декоративка. У спальні – у вигляді хмар, а у коридорі – морської піни. 

Коли свекруха перший раз до нас заглянула, одразу мене розкритикувала:

– О Боже, що ти зробив з квартири якусь карикатуру? То не можна було стіни гладенько в один колір зафарбувати? Ні, він хотів виділитись!

Тепер щодня пані Валя в нас чаювала. Я забув, як це прийти з роботи і трохи відпочити, бо теща вічно на мозок капає:

– Треба взуття поскладати, а ти прийшов кинув кросівки і зразу до столу.

– Я голодний!

– Де ж ти встиг такий апетит нагуляти? Невже на роботі?

– Так, я працюю, а ви чаї розпиваєте у моєму домі!

– Таки він твій? То так ти працюєш, що й на квартиру сам не назбирав?

Так, теща не соромилась щоразу нагадувати про свій подарунок. Удавати, що я їй винен і маю їй прислуговувати! А дружина навіть не думала за мене заступатись. Не раз кажу Наталі:

– Роби щось з мамою, бо я не витримаю!

– Любий, потерпи у мами складний характер. Розумієш, вона купила нам цю квартиру, хотіла догодити. Скоро вона перебіситься!

– Вона хіба собі хотіла догодити!

Одного разу я затримався на роботі, повернувся пізно, близько 10 вечора. Зайшов до хати, ледве на ногах стою, очі злипаються від втоми, а на порозі мене зустрічає теща. 

– Ну що? Нагулявся? Тільки не бреши, з роботи так пізно не повертаються!

Я не витримав, спакував речі і поїхав до батьків у село. Наталя ще дзвонила мені і докоряла, що це я її кинув. Видно, матуся добряче налаштувала її проти мене. Я довго думав і вирішив шукати квартиру якомога далі від тещі. Бо ще, не дай Боже, розлучимося через неї!