Важко було змиритися з тим, що моя рідна матір пok _инула мене, як безпритульне кошеня, тільки тому, що так вирішив її новий чоловік

Коли моя мама була на другому курсі університету, вона завагітніла і народила мене у віці 17 років. Вона зустрічалася зі студентом третього курсу, але вони розірвали стосунки ще до мого народження, про яке він так і не дізнався. Мені завжди було цікаво, чому моя мама вирішила тримати моє існування в таємниці.

Не зважаючи на труднощі, мама виростила і виховала мене самостійно. Спочатку тітка та сусіди допомагали піклуватися про мене, поки мама зосереджувалася на навчанні. Після закінчення навчання вона почала працювати.

Хоча моя мама ходила на побачення, вона так і не знайшла того, хто відповідав би її очікуванням. Вона шукала сильного і сміливого чоловіка, який міг би захистити її, оскільки вважала себе безвольною і легко підпадала під чужий авторитет. Через 15 років, коли ми були тільки вдвох, мама зустріла Євгена. Вони одразу порозумілись, і дуже швидко він переїхав до нас.

У них з мамою були хороші стосунки. Вони завжди вирішували все разом, не радячись зі мною. Мама обожнювала його і сліпо йшла за ним.

На жаль, Євген не сприймав мене як доньку і бачив у мені перешкоду. Він ображав мене наодинці й принижував, обзиваючи такими словами, як “дурепа” і “нездара”. Він також переклав на мене всю домашню роботу, яку ми з матір’ю ділили порівну. Спочатку моя матір заперечувала проти цього, але врешті-решт поступилася вимогам Євгена, посилаючись на те, що я вже доросла людина і повинна сама стежити за чистотою у квартирі.

В результаті мені доводилося прокидатися з самого ранку, готувати їжу на трьох, пакувати обіди, йти до школи, вчитися, виконувати домашні завдання, прибирати, прасувати й знову готувати. У мене не було часу ні на себе, ні на спілкування з друзями. Я була постійно зайнята і виснажена, лягала спати близько опівночі, а то й пізніше.

Не зважаючи на постійне незадоволення Євгена, матір ніколи не висловлювала свою думку. Під час наших суперечок, мама або відходила в іншу кімнату, або удавала, що не чує.

Коли Євген кричав на мене, мама була присутня, проте не втрутилася. Замість цього намагалася виправдати його поведінку, кажучи, що він просто суворий, але хоче як краще. Вона навіть припустила, що я маю бути вдячною за те, що в моєму житті є батько, оскільки в дитинстві у мене його не було.

Можливо, мама так і думала, але я вважаю, що вона не змогла протистояти Євгену. Він не любив заперечень, а мама хотіла йому догодити за будь-яку ціну.

З часом ситуація лише погіршилася, до постійних криків додалися обpази у нецензурній формі. Чого я тільки не почула про себе. Євген запропонував матері бути зі мною ще суворішою, стверджуючи, що я проблемна і потребую велику кількість часу та зусиль для “перевиховання”.

Було заплановано святкування Дня медичної сестри, і я мусила прибирати та готувати їжу. Окрім цього, мені також потрібно було підготуватися до контрольної з математики. Цілий день я бігала по кухні, але коли завітали гості, я не мала змоги зосередитися на навчанні через шум, який вони створювали. Не зважаючи на всі мої зусилля, мені вдалося набрати лише шість балів на тесті.

Коли Євген побачив мою оцінку, він відреагував таким криком, що, напевно, весь будинок чув. Моя мама була в сусідній кімнаті, але не втрутилася.

Наступного дня Євген прийшов до мене в кімнату з сумкою і наказав зібрати речі. Він хотів відправити мене до дитячого будинку, стверджуючи, що я руйную життя своєї матері.

Без будь-якого опору або спроб поговорити з матір’ю, я змирилася зі своєю долею і поїхала з Євгеном. Він висадив мене біля дитячого будинку і поїхав, залишивши мене зі змішаними почуттями смутку, спокою і порожнечі.

Добра жінка в дитбудинку намагалася втішити мене, сказавши, що я там ненадовго.

Вона представилася Вікторією, пояснивши, що вже кілька років працює в інтернаті. Спочатку я насторожено поставилася до її намірів. Чи не планує вона мене удочерити? Не зважаючи на невпевненість, з’явився проблиск надії. Життя вдома було нестерпним, і почати все з чистого аркуша здавалося гарною ідеєю. Однак справжній сюрприз був ще попереду.

Як виявилося, Вікторія насправді була дружиною мого тата. Вона порівняла дані з моїх документів з минулим мого тата й у неї виникли підозри. Коли вона поділилась своїми здогадками батькові, він одразу ж вирішив забрати мене з дитячого будинку. Вікторія не заперечувала.

Коли я вперше побачив свого батька, Дениса, він міцно обійняв мене і вибачився за те, що не знав про мене. Я не сердилась на нього, адже це була не його провина.

Вікторія була дуже добра до мене і ставилася до мене набагато приязніше, ніж моя мама за останній час. Вона навіть запитала про моє хобі – малювання. Того ж дня зробила мені сюрприз, купивши все необхідне приладдя для малювання, включаючи мольберт та пензлі.

З часом я почала почуватися краще, але смуток не полишав мене. Важко було змиритися з тим, що моя рідна матір покинула мене, як безпритульне кошеня, тільки тому, що так вирішив її новий чоловік. Вона телефонувала мені, але я не мала бажання з нею розмовляти. Я робила все можливе, щоб ігнорувати її. Однак згодом вона таки навідалась до мене. Я не бажала її бачити, але батько переконав мене поговорити з нею.

“Спробуй поговорити з матір’ю. Можливо, це дасть змогу відпустити негатив і рухатися вперед“, – порадив мені тато.

Він був мудрою людиною. Я не могла зрозуміти, чому моя мама покинула його.

Євген привіз маму на новенькому авто. Він не вийшов з машини, навіть не помахав рукою. Але мама привезла гостинці та хотіла мені дещо розповісти. Вона була вагітна дитиною Євгена, і він був у захваті від того, що у нього буде своя кровинка. Мамі підвищили зарплату, і перший раз побувала в театрі. Вона багато чого мені розповідала, але я багато чого пропускала повз увагу. Вона нічого не розпитувала про моє життя, не цікавилася, як я себе почуваю. Я не побачила в ній навіть крихти каяття. Вона допустила це все.

“Як я живу тебе не цікавить, мамо?”, – перепитала я.

Мамині очі розширилися, коли вона нервово поглянула на автомобіль, де перебував Євген. Він не зводив нас очей.

“Євген не дозволяє, – прошепотіла мама,- Ти не член нашої сім’ї, тому він не бажає, щоб ми говорили про такі речі. Звичайно, ти не байдужа мені, – в одну мить додала вона, – Але в тебе все гаразд. У тебе є сім’я, і твоє життя частково забезпечене. Я теж прагну забезпечити своє. Будь ласка, зрозумій мене, Даринка. Я кохаю Євгена і не хочу, щоб між нами щось стояло”.

“Мені у голові не вкладається, як ти можеш мати до нього почуття, – відповіла я,- Він егоїстичний покидьок. Він зн _yщався з твоєї власної дитини, зруйнував нашу сім’ю, і ти сприймаєш це, як норму?”

Мама не відреагувала на сказане мною. Вона мовчки опустила погляд. Мабуть, не дарма говорять, що “любов сліпа”.

Я кивнула, взяла гостинці та пішла геть. Моя мама бачить у мені перепону для власних відносин. Я не знаю, чи вона справді так вважає, чи Євген переконав її в цьому. У будь-якому випадку, це не має значення. Б іль вщухне, і я продовжу жити щасливим життям. У мене є власний батько і турботлива матір в особі Вікторії, навіть якщо вона не є моєю біологічною мамою.