ТАЄМНИЦЯ ДРУЖИНИ
-Не плач! Все у житті трапляється! Все можна пережити, навіть такий жах! — Володя погладжував Дашу по руці, не знаючи, що сказати, щоб заспокоїти її. Здавалося, все горе світу зараз звалилося на неї, адже від ридання дівчини буквально розривалося серце. На щастя, хлопець не знав, що сльози, які зараз струмками текли по щоках його дружини, були скоріше сльозами радості, визволення та зодягання від вантажу, який багато років каменем лежав на серці, не даючи можливості зітхнути та порадіти життю.

Даша з Володею одружилися кілька місяців тому. До цього вони близько року траплялися. У відносинах панували взаєморозуміння та злагода у всьому, крім одного питання.
Даша щовихідних їздила відвідувати своїх батьків. Справа, в принципі, непогана, але не так часто! Так міркував Володя, чиї батьки жили за кілька тисяч кілометрів від нього, і бачив він їх у кращому разі раз на рік. Такі часті поїздки до батьків викликали подив і цілком резонні обурення:
— Даш, скажи, ну яка необхідність так часто зриватися з дому? Навіщо? Ти мені щось недомовляєш!
©Зірки Стелли К’яррі
-Я прив’язана до батьків і не можу їх обділити своєю увагою. Я ж тебе попереджала, що так буде, і ти не заперечував.
— Але ж я думав, що згодом візити скоротяться. У тебе чоловік з’явився, зрештою! Ти мені теж маєш увагу приділяти! А коли з’являться діти, ти теж їх кидатимеш, вирушаючи до батьків?
-Я сподіваюся, до моменту появи дітей ситуація зміниться! — бурмотала собі під ніс Даша, намагаючись не розвивати конфлікту.
Найгірше було те, що Даша практично нічого не розповідала про своїх батьків і не знайомила їх із Володею. Хлопець розумів, що тут ховається якась таємниця, і його дуже ображала недовіра дівчини. Кілька разів, ще на початку відносин, він пропонував скласти дівчині компанію, але вона завжди делікатно відмовлялася.
-У моїх батьків складний характер. Ти їм не сподобаєшся, а мені потім вислуховуватимемо від них всякі гидоти про тебе. Краще хай думають, що в мене немає нікого. Інакше вони не заспокояться, доки ми не розлучимося. Ти хочеш цього?
— Ні, але ж мають вони прийняти хоча б якийсь твій вибір?
– Запевняю тебе, вони не приймуть нікого. Для них буде краще, якщо я залишусь сама.
-І тебе це влаштовує? Ти доросла, самостійна! Просто припини до них їздити і все!
– Все не так просто, як здається. – сумно відповідала Даша, але пояснювати щось категорично відмовлялася.
Володя знав, що не всім щастило на тих, хто розуміє і любить батьків, але навіть найнезговірливіші рано чи пізно змирялися. Хлопця таке ставлення ображало. Він навіть думав, що дівчина йому зраджує, тож вирішив простежити за нею. Тоді йому вдалося відкрити завісу таємниці, але дізнатися всі подробиці вийшло пізніше.
У черговий вихідний Даша розпочала звичні збори. Насамперед вона заїхала до магазину, закупила все необхідне. Володя тримався віддалік, щоб не потрапити їй на очі. Доїхавши до потрібної зупинки, Даша увійшла до під’їзду одного з будинків. Володя хоч і поспішав, не встиг помітити, до якої квартири увійшла дівчина. На щастя, з під’їзду вийшла літня жінка, яку Володя вирішив розпитати про Дашу та її батьків. Всупереч очікуванню, літня дама не пустилася в широкі пояснення, як багато хто робив їй подібні. Підозрительно подивившись на хлопця, вона огризнулася:
— А тобі яка сум? Чого ти тут винюхуєш?
-Даша – моя дівчина, хочу трохи дізнатися про неї. Чи правда, що тут живуть її батьки?
-Так сам у неї і спитай, чого вистежувати дівку? Мати у неї хвора, лежача, от і їздить допомагати.
Дізнатись більше хлопцеві не вдалося — старенька відмовилася повідомляти навіть номер квартири. Володя вирішив вирушити додому, а ввечері йому зателефонували з лікарні та повідомили, що Даша потрапила під колеса лихого водія. Дівчина була в реанімації, за її життя боролися лікарі. © Зірки Стелли К’яррі
Тільки через тиждень Даша прийшла до тями, і тільки через три тижні її виписали. Перше, що вона сказала, повернувшись додому: не стало її батьків. Про це їй повідомила сусідка, та сама старенька, яка зустрілася Володі. Разом із сумною новиною Дар’я розповіла історію свого життя, вірніше – останніх її років.
Батько Даші більшу частину життя безпробудно пив, знущаючись над дружиною та донькою. Мама дівчинки не могла ні себе захистити, ні дитини, не могла вона і зважитися на розлучення. Вона лише нервувала, плакала і намагалася умовляннями змусити чоловіка кинути згубну звичку. Даша, навіть будучи дорослою, не змогла зрозуміти, чому мати хоча б заради неї не спробувала втекти від чоловіка — тирана та алкоголіка. Багато в чому через це в дівчині сиділа образа на матір, позбутися якої було дуже складно.
Незадовго до того, як Даша познайомилася з Володею, маму Даші паралізувало від постійних переживань. А батько, отримавши можливість жити практично вільно, виніс з дому все більш-менш цінне, почав водити товаришів по чарці, незважаючи на протести дружини і обурення доньки. Даша намагалася викликати поліцію, відправляти батька у витверезник. Нічого не помагало. Залишати свою квартиру він не збирався, а мама категорично відмовлялася переїжджати до будинку для людей похилого віку і залишати чоловіка одного.
— Доню, він зовсім без мене пропаде. До того ж це і твоя квартира, я маю зберегти її для тебе! Не хвилюйся за мене, я впораюсь.
Те, що чоловік давно «зник» за живої дружини, жінка відмовлялася визнавати. От і доводилося Даші приїжджати до батьків, готувати, прибиратися в хаті, мити і переодягати матір, а потім залишати її з батьком, який за кілька днів знову перетворював квартиру на свинарник.
Визнати нареченому, що в неї такі батьки, Даші було соромно. Тому вона мовчала і намагалася встигнути все й одразу. За той час, поки вона була в реанімації, у матері трапився серцевий напад, викликати швидку допомогу не було кому. Але іронії долі батько помер того ж дня — невдало впав, повертаючись додому. Сусідка зчинила шум після того, як Даша не приїхала у вихідний, а телефон її не відповідав. Швидка, що приїхала, і поліція відвезли матір, а невдовзі стало відомо і про загибель батька.
— Отак: жили вони довго й нещасливо, але померли однаково одного дня! — Сумно закінчила Дарина, знову починаючи плакати. Чоловік, як міг, намагався заспокоїти її, не розуміючи, як їй вистачило сил так довго розриватися між ним і батьками, приховувати, носити в собі все це горе і залишатися здоровим глуздом.
Тепер Дарія мала організувати похорон батьків, але цього разу вона могла розраховувати на Володю, а не намагатися зробити все самотужки. Цілий вечір вона проридала, оплакуючи не лише батьків, а й своє життя.
Чим більше Володя вмовляв, що все можна пережити, тим сильніше Дар’я плакала, не в силах зізнатися, що лила сльози багато в чому від полегшення, від радості за себе, адже більше їй не треба було брехати і викручуватися. Вона не ризикнула розповісти чоловікові, наскільки втомилася від такого життя. Їй здавалося ганебним радіти догляду рідних і близьких людей, але хронічна втома та постійна нервова напруга зробили свою справу: після похорону Даші довелося витратити чимало часу, щоб відновитися і відпустити минуле.
Стелла К’яррі