Я довго мовчала, але терпець уже уривається. Витрати стали страшенні, але не на мене чи мого Андрійка, а на доньку чоловіка від попереднього шлюбу. Дівці 22, а вона і не думає працювати. Геть в маму пішла..

Коли я познайомилася з Богданом, у мене не було ілюзій щодо його минулого шлюбу. Він чесно розповів про доньку, Інну, і не бачила в цьому проблеми. Що мене трохи насторожувало — це те, що його колишня дружина, Оксана, не працювала, і вони всі, по суті, сиділи в нього на шиї. Я тоді думала: “Ну, може, тимчасово, може, щось зміниться”. Але стало тільки гірше.

Інні 22 роки, але вона живе так, ніби їй 15. Богдан досі дає їй кишенькові гроші — щотижня. Але, звісно, цього ніколи не вистачає.

— Татку, докинь, будь ласочка, мені не вистачає на нову палітру тіней, — телефонує вона в понеділок.

У середу:

— Татку, мені треба ще трохи грошей, бо забула, що записалася на укладку.

В п’ятницю:

— Татку, я тобі скинула в месенджер віш-лист до дня народження. Подивишся? Там нічого особливого — просто парфуми, сумочка і кросівки.

Вона приходить у гості — і кожна розмова обертається навколо грошей:

— Татку, хочу шубку, зараз якраз знижки.

— Татку, ти менше кинув цього місяця, забув, чи що? Ахах.

— Тат, а оплатиш поїздку з дівчатами в Буковель?

Богдан цього не бачить. Каже: “Вона росте без батька, я хочу компенсувати”. Але мені стає все більше прикро. У нас із Богданом є син, Андрійко, йому 5 років. Він теж потребує уваги, гуртків, розваг. А ми економимо на собі, бо доросла дівчина не може заробити навіть копійки.

Але найгірше було на її день народження.

Інна заявила:

— Татку, а ти купиш мені квартиру? Хочу двокімнатну, ближче до центру, в новому ЖК.

Я ледь не впала. Богдан мовчав, розгублено дивився. І тут мене прорвало:

— Інно, тобі не здається, що ти вже доросла? Може, пора б самій заробляти?

— Аня, ну що ти починаєш? Це ж моя донька, — Богдан зітхнув.

— Твоя донька бачить у тобі гаманець! Не питає, як ти, не цікавиться твоїм здоров’ям, їй лише гроші подавай!

— Це не так! Просто мене не любиш і хочеш, щоб тато забув про мене!

— Любити — це одне, а витирати ноги — інше, — не стрималася. — Чому Андрійко має рости в економії, бо його сестра не хоче працювати?

Богдан мовчав. Я бачила, що йому боляче, але це вже була межа.

— Квартиру вона хоче! Ти уявляєш, скільки це коштує? Ми маємо кредит брати, щоб забезпечити забаганку дівчини, яка навіть не шукає роботи?

— А ти просто заздрісна, — кинула Інна і вибігла з квартири.

Після цього Богдан довго не говорив зі мною. А потім сказав:

— Я подумаю над тим, що ти сказала.

Не знаю, що він вирішить. Але я точно знаю одне: якщо ми продовжимо жити так, то ніколи не станемо справжньою сім’єю.