Цього року я вступила до університету. Мені 27 років. Маю уже одну вищу освіту, але для робота потрібна інша вища освіта.

Чоловік був категорично проти. У нас були сварки та скандали з цього приводу, але мені вдалось його переконати. Чи то просто затишшя перед черговою бурею, не знаю.

Навчання платне в іншій області країни. Мої батьки таке моє прагнення підтримали і навіть, пообіцяли допомогти. Свекруха ж досі проти. Вона не раз заводила зі мною розмову про це, та й чоловікові моєму за кожної нагоди про це торочить.

– Для чого їй те навчання? Немає куди грошей викинути? – говорить свекруха.

І от уже й Денис про моє навчання такої ж думки, після науськувань своєї мами.

– Краще б на ще одну роботу пішла, більше толку було б. Тим більше у вас дитина мала, хто з ним сидітиме? – бурчить свекруха.

Нашому сину скоро 3, та й Денис кожен день не працює, може поглядати дитину. Я й так на двох роботах.

Гроші на своє навчання я ні в кого не вимагаю, але чоловіка зачіпає те, що я сказала, що оплачу навчання сама. Маю підробіток, звідки й планую це зробити. Денис теж має підробіток, але думка у нього така, що його підробіток – на його потреби, мій – наш бюджет.

Я відступатись не збираюсь, але й водночас не впевнена чи хочу вже навчатись. Сподіваюсь на вашу пораду.