Я овдовіла коли старшому сину було тільки 10, а молодшому 5, то був нещасний випадок. Я пообіцяла собі, що мої сини попри все будуть щасливими й тому частенько балувала їх. 

Старший Михайло вже одружений, має донечку. А от молодший Артем все ніяк не переставав бігати за спідницями. Досі жив зі мною у квартирі у свої то 30 років. Бачте ніяка йому не підходила, бо не вміла доглядати за ним як я. От він і розслабився.

– Ти щось засидівся на шиї матері! Може нарешті серйознішим станеш? – постійно повторював Михайло.

– Чого ти пристав до мене! Не зустрів ще ту єдину!

– Та тебе ніхто не захоче з такими захцянками. 

Та на наш подив у Артема була жінка з якою він мав серйозні стосунки. Вона була старшою від нього на 2 роки й мала дитину. Дитину від Артема. Хлопчику було 5 років. Коли син таки схаменувся, то вирішив відновити їхні стосунки. 

Мені як мамі було шкода, щоб діти витрачалися на орендовану квартиру, тому запропонувала жити у нас. Спершу я думала, що якось та й приживемося. Але з перших днів я дуже пожаліла, що пішла на таке.

Аліса вже була заміжньою. По словах сина її шлюб зруйнувала свекруха. Але тих слів я не дуже серйозно сприймала. 

За вечерею у перший день вона оголосила список правил, навіть не полінувалася купити дощечку.

– Перше правило: не потрібно втручатися у наші з Артемом справи. У холодильнику ми попросимо звільнити полицю, бо їсти ми теж будемо окремо. Наступне це виховання дочки, нею будуть займатися лише батьки. Обов’язково стукайте перед тим як зайти в нашу кімнату. 

Тут я й зрозуміла, що всі свої болі від попередньої свекрухи Аліса виливає переді мною, бо не хоче, щоб подібне повторилося. Але ж я теж тут живу, кінець кінцем я господиня цього дому. 

– П’яте, – продовжувала та, – ми не будемо платити за оренду квартири. Оплата за комунальні послуги пів на пів. Наші покупки у цих стінах обговоренню не підлягають. Нікого не повинно хвилювати скільки ми з чоловіком заробляємо. Прибираємо, перемо по черзі. У кожного окремий комплект посуду. Наступне: гостей не приводити, вікна не відкривати. Ставитись один до одного з повагою і ні в якому разі не кричати!

– Де мені підписатися? – намагалась пожартувати я, але невістка цього не зрозуміла. 

Цікаво як довго вона складала цей список. Після озвучення правил Аліса гонорово розвернулася і пішла у свою кімнату.

Я дивилась на усе це і не могла зрозуміти чому стільки гонору і самовпевненості. У нормальних сім’ях такі речі обговорюються разом з усіма, а не висувають ультиматуми один перед одним. 

Минуло трохи часу і знаєте що? Сварок від цього не поменшало. Невістка й сама не раз порушувала самопроголошені правила, ми сварилися і навіть кричали. Після кількох таких скандалів я прямим текстом просила їх переїжджати на орендоване житло. 

Я не витримала такого тиску і все розповіла старшому сину. Він приїхав  з дружиною практично одразу.

– Що це таке! Ви порушуєте правило гостей! – почала на всю квартиру Аліса.

– Це не гості, а мій син! Тим більше ти не один раз кричала, тому краще помовч і йди збирати свої речі! Ви з’їжджаєте і крапка.

 Попри всі фиркання і сперечання Аліса таки зібрала речі, Артем стояв як вкопаний не розуміючи, що відбувається. Натомість Михайло повантажив їхні речі в багажник і відвіз у готель, оплативши номер на дві ночі. За цей час вони б цілком могли знайти собі житло.

Того ж дня я поміняла замки у дверях і могла нарешті видихнути з полегшенням. Мозолила очі хіба що табличка з правилами, яку я відправила у смітник. Годі з мене такого життя, краще жити одній, але у спокої.

А як би ви вчинили на моєму місці? Терпіли б таке хамство?