Моя свекруха, Ольга Миколаївна, вже кілька років живе та працює в Латвії. І не думайте, що вона там спину гне, щоб нам допомогти.

Живе для себе і більше ніхто не цікавить. Байдуже на нас, головне –  гарне життя. Постійно викладає фото, як десь на прогулянці, на екскурсії, в дорогому ресторані чи на пляжі засмагає. Ото не заробітки, а справжня відпустка! 

Ми з Андрієм купили квартиру в кредит після весілля, з трудом виплачуємо іпотеку. Потім дізналася, що я вагітна, хоча не планували. І як завжди, це стало сюрпризом. А далі подвійна несподіванка – народилася двійня. Уявіть собі, двоє малюків, маленька квартира і грошей вистачає тільки на найнеобхідніше, типу підгузки, суміші та паленки.

А Ольга Миколаївна тим часом їздила по курортах, тусувалася з подругами, і це все було видно в її соцмережах. Вона ще й постійно постила фотографії з пляжів, вечірок. Звісно, коли телефонувала нам на Вайбер – то більше хвалилася заробітками, а онуки її геть не цікавили.І на фоні пані Ольги я виглядала, наче жебрачка. Сумно, але факт.

Вона привезла нам на хрестини мінімум подарунків – якісь дешеві памперси і 200 євро. Я була шокована! Могла хоча б купити щось реально корисне для дітей, чи дати трохи більше коштів. Бо що то 200 євро – майже 8 тисяч На двох малюків цієї суми точно не вистачить, аби нормальний одяг купити чи іграшки!

Моя мама, на відміну від неї, залишалася з нами після народження малюків і жила майже місяць. Спала на розкладушці на кухні, бо місця і так не вистачало. Вона дуже допомагала, коли Андрій був на роботі, а я займалася хатніми справами і дітьми. Та і чоловік навмисне брав додаткові зміни чи підробітки, аби мати більше грошей до зарплати. 

Якби не моя мама, я б точно не справилася. Та і зараз не забуває допомагати, передає з села гостинці – картоплю, домашню консервацію, свіжу молочку, яєчка. Крім того, мама ще любить вязати і щоразу як не камізельки, то шапочки привезе онукам. 

Десь тиждень тому Ольга Миколаївна зателефонувала по Скайпу:

– Привіт, діти, на Різдво. Не забувайте зустріти!

Я чомусь не відчула радості від її слів. Вже точно знала, що не варто очікувати нічого особливого.

– Для мене місце, надіюся, найдеться, – продовжувала далі щебетати у слухавку свекруха. 

– Ні, ну що ви, місце є, просто… Ви ж розумієте, що у нас з фінансами не так вже й добре. — намагалася пояснити, але вона вже не слухала

– Та ж привезу продукти, допоможу. Ми ж одна родина! То що, зустрінете на вокзалі? До речі, я таку собі тут шубку купила на розпродажі. А ти чому не лайкнула мої фото в Фейсбуці?… 

І тут моє терпіння увірвалося. 

– Вже чую, як ви привезете ці дешеві подарунки, з якими ми потім не знаємо, що робити. Могла б якось фінансово нас підтримати!

– Та як ти смієш зі мною розмовляти?

– А що? Вам ресторани закордоном та шуби важливіші за онуків? Зате приїдете сюди на все готове, куті нажеретеся та поїдете знову геть. А подарунки? Та це барахло, а не подарунки! 

Не було сил далі з нею сперечатися, тому просто кинула слухавку. Андрій почув частину розмови і увірвався:

– Кохана, не починай знову! Мама приїде – це важливо для неї, давай хоча б один вечір для родини.

– Ти серйозно? Хочеш, щоб сиділа за одним столом з такою скупердяйкою? Вона навіть не спромоглася нам нормально допомогти, а зараз приїде зі своїми дешевими продуктами і іграшками для дітей! Не хочу, щоб вона була тут!

Андрій зітхнув, розуміючи, що справа вже серйозна:

– Ну, слухай, це ж моя мама! Розумію, що ти не в захваті, але це всього на один вечір. Потім вона поїде

– І що? Всього на один вечір, і знову буду почуватися, наче жалюгідна родичка, яку зневажають! Я не буду з нею сидіти за одним столом, це все! Ти сам їй і допомагай, не хочу бачити пані Ольгу тут!

– Але ж вона моя мати, ми повинні якось спілкуватися… Не можеш бути такою різкою! 

– Я не збираюся святкувати Різдво з такою людиною. Знаю, що ця ситуація повторюється знову і знову. Мама приїде, дасть якесь барахло і цілий вечір буде вихвалятися, як у Латвії працює. 

І так ми й залишилися кожен при своїй думці. Складно бути щасливими, коли твоя свекруха не має ні краплі поваги до родинних проблем. Можу взагалі забрати дітей та поїхати до мами на свята. 

Щоб ви робили на моєму місці? Поділіться думками.