У мене є три онуки. Двійко діток сина живуть в Німеччині з мамою. Їх я бачу вкрай рідко. Та поруч є моя єдина радість – син донечки Матвійко. Йому вже 8 років, ходить до школи. Дуже розумний та здібний хлопчик. Лишень  характер в нього зовсім не простий. Та в цьому, як на мене, винні батьки.

Моя Маринка доволі вдало вийшла заміж. Олексій гарно заробляє, має кілька магазинів. Звичайно останнім часом справи йдуть не дуже добре. Однак молоді мають все – велику гарну квартиру, автівку, двічі на рік їздять на відпочинок. Матвій має усе, про що лише може мріяти дитина – ціла гора іграшок, комп’ютер, планшет, телефон. Але не помітно, що все це приносить йому радість. 

До дня Святого Миколая я тиждень сушила мізки, що б купити дитині. Ходила магазинами, обирала. Грошей у мене багато не було. І врешті знайшла гарний варіант за 800 гривень – набір для творчості, де можна самотужки виготовляти різні сувеніри. Я вже уявляла, як разом з ним робитиму  все це. Була переконана, що сподобається

Донька заздалегідь запросила мене на свято. Стіл накрила, замовила в ресторані різні страви. І ось я приїхала, урочисто вручила Матвію подарунок. Хлопчик глянув і скривився:

 – Що це за мотлох?

Він жбурнув коробку в куток і навіть не поцілував мене. 

 – Що ж ти хотів?

 – Новий планшет IPad!

 – Але ж в тебе є планшет!

 – То стара модель, зараз вже нова вийшла.

 – І скільки він коштує?

 – Тисячу доларів.

 – І де б я такі гроші взяла?

 – Краще б нічого не несла, ніж цю дурню! – сказав мені 8-річний хлопчик.

Після цих слів я стала і пішла. Не мала настрою залишатися на святі. Донька доганяла мене, вмовляла:

 – Та ж це дитина! Чого ти?

 – Ні, не можна все виправдовувати віком! Так він виросте жахливою людиною і це ваша робота! Зараз ще щось можна  зробити, та з часом буде пізно!

Я просто пішла та заснути після цього випадку не могла. Колись дітям дарували на Миколая цукерки і мандаринки і вони були найщасливіші на  світі. А зараз таке витворяють. Скажіть, що ви про це думаєте? Може я щось не розумію?